The predicate of "moral law" in the doctrine of humanrights

Abstract

У статті роз’яснюється сенс застосування конструкції «предикат морального закону» та обґрунтовується влучність її використання в контексті доктрини прав людини. Досліджено, що у сучасному розвинутому правовому суспільстві на сьогодні взагалі відсутні раціональні шляхи до згоди відносно того, що є моральним. Окрім того, таких шляхів не передбачено з огляду на те, що не існує єдиної концепції встановлення чіткої ієрархії моральних вимог у законі, а сучасні тенденції трансформації моралі в суспільстві породжують нові теоретичні конструкції. Аналіз сучасних національних і іноземних джерел дає можливість стверджувати що новітнє розуміння моралі швидкими темпами починає «прогинатися» під можливостями та зручностями новітніх технологій. З одного боку, позитивним на сьогодні є тенденція до розширення прав людини, а з іншого - викривлення моральних ідей і цінностей які були вироблені протягом існування всього людства. Предикатом закону, можна вважати узагальнену абстрактну чи конкретно-визначену ситуацію, що схематично означена в правовій нормі і відображає осмислення дійсності, окреслює об’єктивні явища та визначає логічні правові відносини. Зрозуміло, що такою «серцевиною» в законі можливі лише моральні постулати. Аналіз рішень Європейського суду з прав людини дає можливість стверджувати, що майже у всіх справах Суд керується предикатом морального закону, який прямо випливає з положень Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Основними моральними предикатам тут виступає низка заборон: заборона вбивства, завдання болю та страждань; заборона рабства, примусової праціта обмеження свобод невинуватої особи; заборона залишати особу в скрутному становищі та небезпеці (що включає медичну допомогу, юридичну, соціальну тощо); заборона втручання до особистого життя особи (приватного, сімейного, житла, кореспонденції тощо); заборона переслідувань за думки, погляди, переконання, вподобання та релігії; заборона дискримінації ; заборона зловживання правами. Предикат морального закону зводиться до наступного: мета будь-якого закону - забезпечення справедливості, яка знаходиться в лоні моралі; закон не може ігнорувати мораль, аморальні положення закону не можуть вважатися дійсними; неузгодженості та протиріччя в праві повинні вирішуватися за рахунок моралі.

The article explains the meaning of the "predicate of the moral law" construction and justifies the accuracy of its use in the context of the human rights doctrine. It has been investigated that today in the modern developed legal society there are no rational ways to agree on what is moral. In addition, such ways are not provided because there is no single concept of establishing a clear hierarchy of moral requirements in the law, and modern trends in the transformation of morality in society give rise to new theoretical constructs. Analysis of modern national and foreign sources makes possible to assert that the latest understanding of morality quickly begins to "bend" under the capabilities and amenities of the latest technologies. On the one hand, positive for today is the tendency to expand human rights, and on the other - the distortion of moral ideas and values that have been developed throughout the existence of mankind. The predicate of the law can be considered as a generalized abstract or concrete-defined situation, which is schematically indicated in the legal norm and reflects the comprehension of reality, outlines objective phenomena and determines logical legal relations. It is clear, that only moral tenets are possible with such a "core" in the law. The analysis of the decisions of the European Court of Human Rights makes it possible to argue that in almost all cases, the Court is guided by the predicate of moral law, which directly follows from the provisions of the European Convention on Human Rights and fundamental freedoms. The main moral predicates here are the number of prohibitions: the prohibition of murder, the task of pain and suffering; prohibition of slavery, forced labor and restriction of freedoms of an innocent person; prohibition to leave a person in difficulty and danger (including medical care, legal, social, etc.); prohibition of interference with the personal life of a person (private, family, housing, correspondence, etc.); prohibition of persecution for opinions, views, beliefs, preferences and religions; prohibition of discrimination; prohibition of abuse of rights. The predicate of moral law can be summarized as follows: the purpose of any law is to ensure justice, which resides within the realm of morality; the law cannot ignore morality, and amoral provisions of the law cannot be considered valid; inconsistencies and contradictions in the law must be resolved through morality