Legal Bulletin. 2023. №10.
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Процеси українського державотворення на західноукраїнських землях на зламі ХІХ початку ХХ століття: український січовий рух, теоретико - правові основи(Університет «КРОК», 2023) Француз, А.Й.; Маковецька, Н.Є.; Француз, Анатолій Йосипович; Маковецька, Неля ЄвгеніївнаУ реаліях сьогодення, сучасних геополітичних викликах і протистояннях, українська наукова світоглядна позиція повинна зумовлюватися і зосереджуватися над розвитком новітніх українських державно-правових та історико-правових підходів і вчень, базуватися на характерній проблематиці, її методологічному розширенні вузлових питань і конкретик, що формують цивілізаційні підходи осмислення і розуміння державно-правових практик, ідей, особливостей, що викристалізувалися історією становлення і розвитку української нації. Особливої актуальності ці підходи набувають в умовах більше, ніж десятирічної військової агресії росії теперішнього часу та історичної пам’яті минулого, необхідності реформувань державотворчих процесів місцевого самоврядування, формувань розвитку громадянського суспільства в Україні у європейському демократичному руслі. Водночас, такі підходи повинні поєднувати і систематизувати історико-правові явища і процеси, що дозволить сформувати незаангажоване, незалежне, сучасне осмислення і розуміння становлення та утвердження української державності, її національного відродження, зокрема на прикладах державотворчого подвижництва січового руху українства, як однієї із складових суверенної української держави, що ґрунтується на історії понять і органічного поєднання державотворчих процесів у часах від минувшини до сьогодення, від практики ідей і визвольних змагань до сучасного державотворчого процесу, без практики посиленого нав’язування комуністичної радянщини, що базувалось на принципах соціальної несправедливості і людиноненависництва, опираючись на глибокі знання про історичні процеси і закономірності, етнос і генотип української нації, її традиції розвитку державотворчих процесів.Документ Вплив антидемократичних векторів орієнтації угорської республіки на реалізацію її зовнішніх функцій та відносин з Україною(Університет «КРОК», 2023) Француз, А.Й.; Француз, Анатолій ЙосиповичУкраїно-угорські відносини є неоднозначні, хоча Угорщина була однією з перших, хто визнав Україну як незалежну, демократичну та правову державу. Історія пам’ятає, коли відносини були досить добросусідськими, це той період, коли угорські урядовці щиро дотримувалися курсу своїх зовнішніх функцій: міжрегіональне добросусідство; захист і підтримка національних меншин за кордоном; робота в напрямку ЄС та НАТО. Питання демократичного, гуманного ставлення до людини завжди є актуальною темою. Особливого значення цей напрямок набув після Другої світової війни, після звірства та жорстокості нацистів, безжального, нелюдського ставлення до населення, особливо дітей. З того часу відбулося багато історичних подій. Більшість цивілізованих країн стали на шлях перебудови власних ідей та переконань на демократичний лад, докладають максимум зусиль аби події Другої світової війни не повторилися, і навіть на випадок загострення ситуації вирішувати їх виключно переговорним, мирним процесом, але не силою. Російська федерація продовжила по суті існування тієї ж радянської доктрини співіснування. Досить тривалий час у світі була гармонія, світ ще оговтався від жахаючих історичних подій, але вже почали створюватися нові технології, досліджувалися океан та космос, зароджувались нові теорії походження життя, походження людини і т.д., аж поки одного дня все це звелось нанівець. Глобалізація устремлінь, імперські амбіції окремих маніакально спрямованих політиків та їх направленість до розхитування та руйнації гармонії миру і безпеки, розв’язання повномасштабної війни проти України російською імперіалістичною клікою, ситуація на міжнародній арені почала динамічно трансформуватися, змінюватися почалися й окремі цінності, і підходи європейських країн, зокрема, в першу чергу, Угорщини.Документ Сутність, поняття і зміст повоєнного відновлення держави: теоретико-правовий аспект(Університет «КРОК», 2023) Степаненко, Н.В.; Курілець, О.О.; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаУ статті розкривається етимологія поняття «повоєнне відновлення держави».Виявлено, що у теоретико-правовому полі відсутнє тлумачення дефініції «повоєнне відновлення держави», що створює реальну суттєву прогалину у вітчизняній науці. Критичним є те, що дане поняття не закріплене й на законодавчому рівні. Серед науковців-теоретиків також немає єдиного підходу до розуміння та розкриття сутності вказаного терміну. Авторами запропоновано «повоєнне відновлення держави» розглядати як комплекс організаційних, правових, фінансових та інших заходів, що спрямовуються на прискорену відбудову та створення умов для покращення життєдіяльності населення й діяльності суб’єктів господарювання на певній території для подолання наслідків війни (у тому числі гуманітарних, соціальних, економічних та інших). Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння дефініцій «повоєнне відновлення держави» та «повоєнна відбудова держави». Встановлено, що «повоєнне відновлення» і «повоєнна відбудова» тісно повʼязані між собою, але не тотожні поняття. У нашому розумінні повоєнне відновлення являється більш ширшим за змістом та спрямоване не лише на відновлення того, що було зруйновано або пошкоджено внаслідок війни, а й на майбутній розвиток держави в цілому. Повоєнне відновлення держави, на відміну від відбудови, є більш довготривалим процесом та охоплює відновлення не лише матеріальних, але й нематеріальних об’єктів, таких як соціальні інститути, норми і цінності суспільства. Досліджено сутність та зміст відновлення держави після закінчення війни через теоретико-правову призму. Сутність повоєнного відновлення держави запропоновано розглядати як комплекс заходів, спрямованих на відновлення суверенітету та територіальної цілісності, економічного потенціалу, політичної системи та соціальної сфери держави, які були зруйновані або пошкоджені внаслідок війни. Тобто це всеохоплюючий процес, який відбувається після закінчення війни, з метою відновлення та подальшого розвитку держави, що складається з багатьох етапів і повинен максимально охоплювати планування на коротку, середню й довгострокову перспективи. У статті приділяється увага основним завданням, які виникають перед державою у повоєнний період.Документ Передумови формування та розвиток українського населення Української Далекосхідної Республіки(Університет «КРОК», 2023) Гуменюк, В.В.; Гуменюк, Віталій ВасильовичУ статті здійснюється аналіз формування українського населення Зеленого Клину, що пов’язано з приєднанням цього терену до Російської імперії й відноситься до 60-х років XIX ст., коли сюди починають прибувати перші окремі українські родини. До південно-східних районів регіону українці потрапляли і раніше – у 1765-1785 роках на Камчатці опинились учасники гайдамацького руху (Коліївщини), які були заслані сюди царським урядом. Переселення українських селян на Далекий Схід було складовою міграційних процесів, що охопили наприкінці XIX – на початку XX ст. практично усі українські етнічні землі у Європі. Вихідці з європейської України освоювали азіатське узбережжя Тихого океану – Примор’я та Приамур’я. Характеризуючи спрямованість етнічних процесів, що протікали серед українського населення Далекого Сходу наприкінці XIX – на початку XX ст., необхідно виокремити дві протилежні тенденції, а саме: однією була поступова русифікація, інша – стійке збереження традицій та своєї етнічної самобутності. Водночас, поряд із високим рівнем збереження традиційної української матеріальної та духовної культури, для сільської місцевості Примор’я та Приамур’я було характерним і широке побутування української мови. Компактність поселення, до того ж переважно у сільській місцевості, де побут консервативніший, об’єктивно сприяли збереженню української традиційної культури на Далекому Сході. Дослідження та висвітлення питання державотворення Українського народу минулого століття актуально на тлі подій, які відбулися з 2014 року, а саме: анексія Автономної Республіки Крим, військове вторгнення на схід України, а також повномасштабне військове вторгнення 24 лютого 2022 року на сучасну суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу Україну, що є прикладами російських експансіоністських амбіцій та імперіалістичної політики. Одним з етапів державотворення Українського народу є утворення Української Далекосхідної Республіки.Документ Теоретичні підходи до визначення зовнішніх функцій держави в Україні та Угорщині: порівняльно-правовий аналіз(Університет «КРОК», 2023) Корнієнко, О.О.; Корнієнко, Ольга ОлександрівнаФункціонування держави є досить складним і динамічним процесом, який потребує теоретичного осмислення. Це викликає значні зусилля та серйозні розбіжності серед учених. В процесі дослідження актуально розглянути функції держави у філософсько-правовій системі концептуальних положень державно-правової теорії, теоретичні підходи, які існують визначення функції держави, які наявні складові та чи співпрацюють вони між собою. Це визначається об’єктивними умовами і законами суспільного розвитку. Та особливого значення набуває цей напрям для України, що нині перебуває на етапі різкого оновлення суспільних сфер життя, в тому числі й державно-правової сфери. Тому питання забезпечення, захисту, врегулювання й гарантування соціальних та індивідуальних інтересів є головною метою держави як соціально-правового утворення. Відтак уся увага націлена на регулювання суспільно-важливих сфер. Такі напрями в теорії держави і права України традиційно звикли називати функціями держави, що за різними визначеннями та підходами фахівців як в Україні, так і в Угорщині можна трактувати як основні напрями діяльності. Сьогодні наукова література містить різні думки про те, які ж складові елементи є тими функціями та за якими критеріями їх класифікувати. Найбільш поширеною, хоча й не остаточною, класифікацією є поділ на зовнішні та внутрішні функції, такої думки дотримуються українські й угорські фахівці. Цим науковим доробком спробуємо продемонструвати різні погляди українських та угорських фахівців із метою розширення наукових досліджень через порівняльно-правові аспекти.Документ Захист прав дітей під час реалізації гарантій у виконавчому провадженні: теоретико-правове дослідження(Університет «КРОК», 2023) Степаненко, Н.В.; Кубрак, Д.А.; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаУ роботі, на основі аналізу наукових поглядів учених та норм чинного законодавства, надано характеристику сучасного стану забезпечення прав та свобод дитини в Україні. З’ясовано, що на законодавчому рівні ухвалено низку законів, норми яких спрямовані на захист прав і свобод дитини, що, беззаперечно, можна оцінити з позитивного боку. Водночас вказаними документами перелік правових актів у цій сфері не обмежується. Одним з основних компонентів державної політики України у сфері захисту дитинства є вдосконалення нормативно-правової бази в умовах воєнного стану, зокрема імплементація норм міжнародного права та міжнародних механізмів захисту прав дітей. Результатом цієї діяльності є те, що на сьогодні Україна є учасницею ухвалення цілого ряду міжнародних документів у сфері забезпечення прав дитини. Також слід зазначити, що в Україні основні підходи до осмислення й реалізації прав дітей, визначених міжнародним та вітчизняним законодавством, протягом останнього часу істотно змінюються. Це пов’язано з посиленням уваги з боку держави до інтересів дітей, удосконаленням механізму контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері охорони дитинства, розвитком інституцій соціально-правового захисту дітей та багатьма іншими факторами тощо. Досліджено, що законодавчо не встановлено покарання за вчинення кримінального злочину у виді вербування, втягування та рекрутування дітей у воєнні дії. Залишається сьогодні відкритим питання стосовно доцільності імплементації міжнародних механізмів захисту прав дітей в українське суспільство та правовий простір. Головною причиною цього є той факт, що ці інститути не гарантують захисту прав дітей у тих країнах, які їх розробили та широко використовують. А тому актуальним є дослідження ефективності використання міжнародних механізмів щодо захисту прав дітей у світі. Визначено пріоритети прав та свобод дитини в Україні, а саме: створення сприятливих умов для життя та розвитку дитини, системи правосуддя, дружнього до дитини, безпечного інформаційного простору для дітей, активізація територіальної громади у вирішенні питань забезпечення прав дітей в умовах децентралізації. Зроблено висновок, що за час незалежності України законодавець створив досить потужну та розгалужену систему захисту прав та свобод дітей, яка складається з нормативно-правових актів різної юридичної сили. Проте, однією із проблем у цій сфері є фактична відсутність правових норм, які встановлюють особливості правового регулювання прав дітей в умовах збройного конфлікту.Документ Алгоритми теоретико-правових основ процесів візової лібералізації – виклики сьогодення(Університет «КРОК», 2023) Казік Т.В.науковій статті розглянуті теоретико-правові основи процесів візової лібералізації між Україною та країнами Європейського союзу, акцентована увага на викликах сьогодення в умовах повномасштабної військової агресії, глобалістичних впливах і челенджах. Україна, починаючи з часів незалежності впевнено тримає курс на інтеграцію у європейських співтовариство. Зрозуміло, що це процес довготривалий і непростий – процес юридичного, економічного, культурного, соціального і політичного упорядкування, узгодження, а також об’єднання структур і функцій у відповідно адаптовану систему. На даний момент європейська інтеграція, її конструкції і механізми, вибудовуються за рахунок розширення Європейського Союзу і Ради Європи. Європейський вибір і стратегічні, життєвоважливі інтереси українства сьогодні, в умовах жахливої, кровопролитної війни, розв’язаної російською воєнщиною, є у об’єктивних реаліях без альтернативними і невід’ємними. Практично, сьогодні на повістці дня, стоїть питання, чи зможе Україна, що розташована у центральній частині Європи, залишатись самостійною, незалежною державою? Країни ЄС, і не тільки чинить дії допомоги Україні, які перш за все направлені на збереження територіальної цілісності, суверенітету, оборонної спроможності. Надають військову допомогу, проводять військові вишколи військовиків згідно стандартів НАТО, прийняли і забезпечили проживання і навчання біженців з України, матерів, дітей, людей старшого віку, пенсіонерів на своїй території, по неофіційним підрахункам більше шести мільйонів українців сьогодні у зв’язку з війною проживають у Європі. Забезпечують безоплатне медичне лікування і реабілітацію поранених військовиків і цивільного населення, що зазначило що зазнало вогнепальних тяжких поранень і поневічень у результаті російської військової агресії. Продумані, контрольовані, прагматичні, правові підходи до міграційних процесів, дали би значний динамізм і позитив ефективного спрощення можливості переміщення і руху індивідів у межах європейського простору, належного забезпечення контрольованості даних процесів, всесторонньої безпеки жителів країн ЄС від негативізму процесів незаконної міграції, порушень прав і свобод громадян країн Європейського Союзу, та пов’язаних потенційних ризиків від незаконної міграції. Теоретико-правовий аналіз процесів візової лібералізації дає підстави для констатації, на думку автора недостатньої юридичної забезпеченості даних підходів, розумінь і тлумачень, що відповідно негативно відбивається на ефективності нормативно-правової асекурації. Повільність і непослідовність реформ, масова масштабна корупція, можуть стати реальними причинами через які відносини України і ЄС перейдуть у фазу скасування безвізового режиму, і відповідно про ніяку візову лібералізацію не може бути і мови. Нажаль, такі негативні тенденції у реаліях сьогодення непоодинокіДокумент Теоретико-правова парадигма вдосконалення взаємодії двохсторонніх відносин Україна-Канада: теорія і практика(Університет «КРОК», 2023) Гнілуша, С.І.Сьогодні Україна і Канада є небайдужі країни один до одного. Їх єднають давні зв’язки української діаспори, що мають стійке історичне коріння і включають співпрацю на державному і громадському рівнях. Українство Канади упродовж століть об’єднуючись і формуючись навколо українських культурних осередків, громадсько суспільних об’єднань відіграють значну роль у становленні і розвитку міждержавних партнерських відносин, двостороннього характеру, формуванні позитивного іміджу незалежної, самостійної Української держави, не тільки на теренах Канади, а й у світі. Формуючи динамічні позиції, завдячуючи міцним інституційним зв’язкам з державою Канада, їхню тривалу історичну, соціальну, культурну, економічну активність впродовж історії поколінь, їх позитив розвитку. Ці фактори досить значимі і виражено враховуються у Канаді, а для України вони є життєво необхідними, враховуючи актуальні проблеми і виклики сьогодення. Посилення позицій України на міжнародній арені, іміджу держави, отримання підтримки світового співтовариства, на шляху до вступу України до ЄС і НАТО, впровадження безвізового режиму з Канадою. Зрозуміло, що всі ці напрямки діяльності потребують чіткого нормативно-правового забезпечення на законодавчому рівні. Тривала історія взаємовідносин українства у Канаді має свою позитивну специфіку і мораль взаємопорозуміння. Перша хвиля імміграційних процесів українства до Канади зазначається з 1891 р. На сьогодні близько 1,36 млн (4 %) жителів Канади позиціонують себе українцями. Із середовища впливової української спільноти вийшли знакові авторитетні особи особистості, відомі світовій міжнародній громадськості, державницькому і політичному істеблішменту, що увійшли у вищі ешелони державної влади Канади і мають можливості відстоювання українських інтересів у різних сферах, включаючи безпекову і оборонну, соціальну і культурну, гуманітарну, економічно правову і т.п. Виклики ХХІ століття демонструють на світовій арені економічну нестабільність, низький рівень життя, примітивність медичного забезпечення здоров’я людства, смертельні пандемії світового масштабу, що мають досить сумнівний характер походження і відповідну направленість. Розв’язану жорстоку, антилюдську кровопролитну війну в Україні практично у центрі Європи, що демонстративно переростає у світову, загрожуючи людству повним знищенням, «ядерною зимою». Масштабний міжнародний тероризм, війна в Ізраїлі, локальні регіональні військові конфлікти і т.п. І все це на фоні повної імпотентності ООН, міжнародних безпекових інституцій, подвійних політичних стандартів власної вигоди. На нашу думку, вищеокреслене повинно викликати необхідність налаштування трансформації двосторонньої співпраці України і Канади.Документ Теоретичні підходи до реалізації зовнішніх функцій Україною та Угорщиною на сучасних етапах державотворення(Університет «КРОК», 2023) Корольова, В.В.; Корольова, Вікторія ВікторівнаВ умовах воєнного стану зростає важливість оптимізації процесів державотворення. Особливості сучасної української державності знайшли своє відображення, перш за все, у модифікації функцій держави, а тому дослідження теоретичних підходів реалізації зовнішніх функцій у контексті досвіду України та її держави-сусіда Угорщини є вкрай актуальною темою. Оскільки питання державотворення в сучасних умовах не може йти в супереч міжнародному напрямку держави, то варто наголосити, що і не повинно залежати від держави, яка активно відстоює та намагається поширювати свої прямо протилежні підходи до розуміння державотворення. З відліком від 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення на територію вільної, незалежної, суверенної держави Україна, реальність для людей стала «епізодичною», а підходи до державотворення почалися докорінно переглядатися, в пошуку відповіді на питання, з якого ж моменту шлях державотворення почав давати тріщини. Варто відзначити, що такі тріщини почали проявлятися і з 2014 року, коли розпочалася Антитерористична операція на сході України (АТО), яка по суті була тією ж війною, хоч і з меншим територіальним поширенням, проте люди гинули й тоді. Сьогодні ми можемо бачити, що реалізація зовнішніх функцій України та Угорщини є опозиційними, де Угорщина, намагаючись проводити дворівневу політику в бік свого юридичного статусу, як країни ЄС, «обережно» висловлюючись про засудження військових дій російської армії на території України, так і в бік російської співпраці. Так, угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан став першим європейським лідером, який зустрічався з російським президентом з квітня 2022 року. У даній науковій статті ми робимо наголос і на євроінтеграційні процеси, які потребують критичного осмислення. Також приділено увагу питанню надання європейської фінансової допомоги Україні на наступні три роки у сумі 50 млрд євро та протидійну позицію угорського лідера Віктора Орбана на цей крок від ЄС до України, який у свій час висловлював навіть погрози застосування «ручного гальма» аби не допустити такого фінансуванняДокумент Сучасний стан правового регулювання сфери охорони здоров'я в Угорщині(Університет «КРОК», 2023) Чернетченко, О.М.; Ткач, К.Д.; Чернетченко, Олена МиколаївнаУ статті аналізується сучасний стан правового регулювання охорони здоров’я в Угорщині, починаючи з 90-х років ХХ століття і до сьогодні. Розглянуто етапи створення нормативно-правової бази системи медичного обслуговування населення як провідної ланки соціальної політики держави після 1990-х років. Демонтаж і трансформація єдиної державної системи охорони здоров’я в Угорщині почалася в 1990 році. Вже тоді зміни мали два напрямки. Перший із них запроваджено з 1992 року, а саме: повернення до медичного обслуговування за принципом страхування замість медичної допомоги, яка надавалася громадянам за соціалізму. Другий стосувався трансформації системи державного управління та відновлення органів місцевого самоврядування (ОМС). Оскільки УДС були відокремлені від центральної влади, між ними існували окремі заклади охорони здоров’я. Після 2010 року система охорони здоров’я зазнала значних змін. Органи регіонального самоврядування передали управління стаціонарними лікарнями центральним органам державної влади, а органи місцевого самоврядування займаються лише організацією амбулаторної допомоги (сімейні лікарі, спеціалізовані клініки). В Угорщині право на охорону здоров’я кожного громадянина гарантується Основним законом країни. 18 квітня 2011 року Державні збори прийняли новий Основний закон. У статті X1X (1) зазначено, що Угорщина прагне забезпечити соціальний захист для всього населення країни. У разі материнства, хвороби, інвалідності, вдівства, сирітства та безробіття, які виникли не з вини громадянина, кожен громадянин Угорщини має право на допомогу, передбачену законом. Для того, щоб положення про охорону здоров’я, які закріплені в Основному законі Угорщини, були реалізовані, Державні збори країни прийняли низку законів. Ці законодавчі акти були спрямовані на створення галузевого кодексу охорони здоров’я, захист прав пацієнтів, розгорнуту інформацію про умови надавання сприяння у медичній сфері та гарантування прав громадян, які використовують соціальні послуги, врегулювання умов надання медичних послуг, створення охорони здоров’я, система управління доглядом, забезпечення соціального страхування, фармацевтика. В Угорщині, за часи незалежності, створена потужна законодавча база для забезпечення ефективної діяльності сфери охорони здоров’я, розширення доступу до якісної та своєчасної медичної допомоги і відповідно до вимог Європейського Союзу.Документ Прогрес у поступовому наближенні законодавства України до законодавства ЄС у галузі якості води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище(Університет «КРОК», 2023) Вихрист, С.М.; Вихрист, Сергій МихайловичУ статті представлено огляд та аналіз прогресу, досягнутого Україною у поступовому наближенні свого законодавства до директив ЄС у галузі якості води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище, зазначених у додатку XXX до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. У дослідженні робиться висновок про те, що здебільшого транспозицію відповідних положень директив ЄС завершено. Проте стверджується, що необхідні додаткові зусилля щодо транспозиції Нітратної директиви та Директиви про питну воду. Незважаючи на відчутні досягнення у розробленні планів управління річковими басейнами, затвердження планів управління ризиками затоплення, схвалення Водної стратегії України на період до 2050 року та Морської природоохоронної стратегії України, реалізація державної програми моніторингу вод зазнає очевидних труднощів, спричинених неспровокованою та невиправданою військовою агресією росії проти України, особливо в районах ведення активних бойових дій. Масове руйнування інфраструктури, включаючи системи централізованого водопостачання та водовідведення, ймовірно, перешкоджатиме імплементації в Україні Директиви про питну воду та Директиви про очищення міських стічних водДокумент Принципи медіації в громадянському суспільстві та особливості їх застосування в освітньому середовищі Україн(Університет «КРОК», 2023) Француз, А.Й.; Марина, Ю.Ю.; Француз, Анатолій ЙосиповичВ даній статті проведено аналіз принципів медіації та особливостей їх застосування в освітньому середовищі України. Дослідження ґрунтується на аналізі чинних нормативно-правових актів та їх порівнянні в різних країнах, а також на інформації, отриманій у результаті вивчення літератури, зокрема праць авторів як юридичних, так і інших суспільних наук, де медіація використовується як засіб домовленості: в психології, медицині, екології, а також використання інструментів та коментарів, характерних для вивчення права. Результати дослідження вказують на те, що окремі типи принципів медіації застосовуються в різних країнах з урахуванням особливостей національних правових систем. Незважаючи на це, такі принципи, як верховенство права, принцип рівності (рівності прав) сторін, принцип добровільності, конфіденційності та поведінки медіатора (незалежність і неупередженість, довіра і справедливість) застосовуються в більшості досліджуваних національних моделей медіації, отже, їх можна назвати фундаментальними. Можна сказати, що виявлено готовність освітнього середовища до впровадження медіації як інструменту вирішення конфліктів в освітньому середовищі. В Україні Закон «Про медіацію» визначає загальні принципи медіації; однак проблема полягає в недостатньо чітких критеріях спорів, які не можна перекласти на медіацію. Крім того, принцип верховенства права слід визначити як один із основоположних принципів медіації. Принципи медіації ефективні у багатьох сферах життя. Зокрема, у сімейно-побутовій сфері, освітньому середовищі, корпоративних та міжкорпоративних спорах, фінансовому та банківському середовищі, малому та середньому бізнесі, у міжнародному праві та міжкультурній комунікації. В Україні інститути громадянського суспільства власними силами намагаються запровадити та популяризувати медіацію як альтернативний спосіб вирішення спорів. Проте системні проблеми доступу до правосуддя потребують пошуку інших шляхів вирішення конфліктних ситуацій. Медіація стає особливо актуальною в умовах пандемії коронавірусу COVID-19, повномасштабного вторгнення росії на територію України, окупацію деяких областей України, коли доступ до судової системи обмежений.Документ Медіація як спосіб вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану в Україні(Університет «КРОК», 2023) Григорчук, М.В.; Микитин, Р.С.В публікації висвітлено стан медіації в Україні в умовах воєнного стану, проаналізовано основні положення Закону України «Про медіацію», вказано на основні причини, які гальмують процес розвитку медіаційних процедур. Стаття сфокусована на тих перевагах медіації, які є найбільш ефективними в умовах воєнного стану. В публікації окреслено основні недоліки чинного законодавства, яке регулює процедуру медіації, та запропоновано можливі шляхи їх вирішення. Публікація демонструє порівняльний аналіз розвитку медіації в інших країнах світу відносно України, де показано яким чином інші держави досягли популяризації позасудових форм врегулювання господарських спорів. Ще до початку повномасштабної війни з російською федерацією в Україні вже була нагальною необхідність вирішення проблеми перевантаження судової системи. Війна ж виступила певним тригером, який остаточно підтвердив серед прогресивних політиків та юристів-науковців розуміння того, що впровадження альтернативних способів врегулювання спорів має бути реалізовано вже найближчим часом. В іншому випадку, масове невирішення спорів в судах може перерости в стан повної недовіри бізнесу до судової системи як до неспроможної виконувати покладені на неї функції. Ці загрози особливо підсилюються новими корупційними скандалами, пов’язаними з розслідуваннями Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) у Верховному Суді. Така ситуація є загрозливою для інвестиційного клімату в країні, зважаючи на необхідність глобальної післявоєнної відбудови зруйнованої інфраструктури, заводів, фабрик, енергетичних об’єктів, закладів охорони здоров’я, освіти, житла. Ближчими роками Україна потребуватиме значних фінансових інвестицій в економіку країни ззовні від дружніх країн. Тому державна система повинна надавати країнам-донорам розуміння того, що їхні інвестиції є захищеними. Запорукою цьому є якісна та ефективна робота системи судочинства, тому питання розвантаження судів є надважливим завданням в післявоєнних умовах і під час воєнного стану, адже економіка країни продовжує функціонувати в складних умовах. Нарощення штату суддів та арифметичне збільшення кількості судових установ не врегулює проблему перевантаження судової системи. Для вирішення цього завдання потрібне поступове системне впровадження альтернативних способів вирішення господарських спорів (медіації, переговорів). Дана публікація демонструє те, наскільки ефективними можуть бути позасудові способи вирішення спорів в умовах воєнного стану в порівнянні з класичним судовим захистом прав та інтересів господарюючих суб’єктів. Показовими є приклади успішності медіації в таких країнах як: США, Великобританія, Австралія, Канада, Нова Зеландія, де позасудові форми врегулювання господарських спорів є реальними конкурентами юрисдикційним формам і не поступаються їм в ефективності.Документ Протидія тероризму як складова частина зовнішніх функцій: порівняльно-правовий аналіз України та Угорщини(Університет «КРОК», 2023) Скоморовський, В.Б.; Скоморовський, Віталій БогдановичПротидія тероризму є надзвичайно актуальною політикою безпеки нашого часу. Міжнародного значення тероризм набув після Другої світової війни, особливо в другій половині ХХ століття. Терористична діяльність стала більш жорстокою, синхронізованою та витонченою. Сьогодні під тероризмом розуміють суспільно небезпечну діяльність, яка полягає в умисному, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, вбивств, катувань, залякування населення та органів влади чи вчинення інших посягань на життя чи здоров’я невинних людей чи погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. З метою запобігання поширенню тероризму на території України було проголошено Антитерористичну операцію під якою розумівся комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення громадської безпеки, нейтралізація терористів, мінімізація наслідків терористичної діяльності, де впродовж значного проміжку часу українці на практиці відчували усе його значення. Аналіз подій сьогодення демонструє, що загарбницькі плани країни-агресора не вщухають і стають дедалі очевиднішими. Від цього кожен день страждає значна кількість мирного населення. Росія на практиці дала усвідомити Україні і всьому світові значення терористичної держави, як держави, що відкрито, з використанням власних збройних сил, інших збройних формувань або приховано, з використанням збройних формувань, що діють від імені та (або) в інтересах такої держави, вчиняє терористичні акти, акти міжнародного тероризму. Загалом сфера протидії тероризму на теренах України є ще мало досліджуваною тематикою, яка лише набирає своїх максимальних обертів. В порівняльному аспекті для Угорщини протидія тероризму не є новизною, адже будучи країною Європейського Союзу вона, як і будь який інший його член, виступає однозначно проти насилля. Проте її позиція щодо війни в Україні не завжди є чітко визначеною та послідовною. Даною статтею на основі порівняльно-правового аналізу України та Угорщини здійснюється спроба доповнити науковий обіг окремими аспектами протидії тероризму як складової частини зовнішніх функцій держави.Документ Особливості визначення кінцевого бенефіціарного власника у неприбуткових організаціях України(Університет «КРОК», 2023) Степаненко, Н.В.; Гуренко, В.А.; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаНаукова стаття присвячена аналізу питання визначення кінцевого бенефіціарного власника у неприбуткових організаціях України, у тому числі його наявності або відсутності в таких організаціях. Досліджується важливість встановлення достовірної інформації про кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб в аспекті боротьби держави з корупцією, протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, встановленням корпоративної прозорості володіння юридичними особами та відслідковуванню незаконних фінансових потоків. У статті розкривається поняття кінцевого бенефіціарного власника згідно чинного законодавства України, а також розглядаються ознаки прямого та непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи. Проаналізовано положення основних законів в Україні, які регулюють діяльність таких неприбуткових організацій, як громадські об’єднання, благодійні та релігійні організації, а також методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника. У науковій статті розглядаються основні проблеми при визначенні кінцевого бенефіціарного власника в різних видах та організаційно-правових формах неприбуткових організаціях, з урахуванням правової природи діяльності таких організацій, а також відсутністю акціонерів або власників та статутного капіталу. Крім того, досліджено особливості заповнення та подачі структур власності таких організацій та відображення відповідної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Стаття містить пояснення та обґрунтування причин відсутності кінцевих бенефіціарних власників у громадських об’єднаннях, благодійних та релігійних організаціях, у тому числі наводяться приклади законодавчих ініціатив по звільненню від обов’язку таких організацій подавати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників. У свою чергу, за результатами дослідження пропонується зменшити бюрократичне навантаження на діяльність неприбуткових організацій шляхом внесення змін до законодавства та звільнення таких організацій від обов’язку подачі інформації про кінцевих бенефіціарних власників, оскільки вони в них відсутні з урахуванням їхньої правової природи діяльності.Документ Передумови виникнення та розвиток міжнародного комерційного арбітражу як способу врегулювання спорів: часи античності та середньовіччя(Університет «КРОК», 2023) Доляновська, І.М.; Ситий, В.О.; Доляновська, Інна МиколаївнаУ статті визначено ключові передумови та перші згадки про міжнародний комерційний арбітраж у часові проміжки античності та середньовіччя. З’ясовано, що багатовікова історія становлення міжнародного комерційного арбітражу взаємопов’язана з формуванням перших держав в часи античності. Визначено, що існує дві позиції науковців щодо появи міжнародного комерційного арбітражу. За переконаннями одних, міжнародний комерційний арбітраж з’явився ще задовго до перших державних інституцій. На думку інших – арбітраж з’явився одночасно із державними інституціями, коли одна особа мала у своєму підпорядкуванні певну соціальну групу населення. Це можливо аргументувати тим, що арбітражний суд, навіть у його первинному вигляді був інституцією приватного врегулювання спору, коли особи не бажають аби їхній конфлікт розв’язувала визначена державна інституція. Підкреслено важливість історичного взаємозв’язку арбітражу (періоду античності) як поняття загального, що мав першочергове застосування і використовувався переважно для вирішення різноманітних побутових проблем, конфліктних ситуацій. На його основі з’явився комерційний арбітраж, що використовувався переважно купцями в межах однієї або кількох територіальних місцевостей. А вже згодом, розуміючи переваги застосування мирних способів врегулювання спорів, виникає міжнародний арбітраж, що включає в себе й комерційну складову. Також наведено історичні приклади в межах античності та середньовіччя вирішення тогочасними арбітрами спорів, що могли містити в собі комерційні складові. Доведено, що деякі приклади, на які посилаються науковці у своїх працях, не завжди можуть підпадати під ознаки перших комерційних арбітражів. Підсумовано, що в період античності розпочалося зародження міжнародного комерційного арбітражу, що використовувався главами держав, які зловживаючи статусом та авторитетом досягали своїх цілей – розширювати кордони держав, котрі їм належали. Посилення ролі та статусності релігії і церкви в період середньовіччя дозволили аргументувати необхідність використання мирних способів врегулювання спорів, особливо в періоди великих релігійних свят.Документ Формування підходів і критеріїв оцінки інформації, що вводить в оману(Університет «КРОК», 2023) Сидор, В.Д.; Здебський, Ю.В.; Сидор, Вікторія ДмитрівнаВ статті розглядається концепція конкуренції в ринковій економіці, де суб’єкти господарювання змагаються за переваги та споживачі мають можливість вибору серед різних продавців і покупців. Зазначено, що конкуренція стимулює інновації та поліпшення товарів та послуг, а також надає захист від недобросовісної конкуренції. Розглядаються окремі особливості розвитку правового регулювання конкуренції, захисту від недобросовісної конкуренції та природи формування одного з її аспектів – поширення інформації, що вводить в оману. Описується походження концепції конкуренції і вказує на її роль у світовій економіці, а також на регулювання та захист від недобросовісної конкуренції шляхом міжнародних конвенцій. Стаття вказує на обов’язок країн забезпечити ефективний захист від недобросовісної конкуренції і заборону недобросовісних практик у сфері конкуренції, які можуть дискредитувати конкурентів. Містить історію розвитку нормативно-правового регулювання у галузі захисту від недобросовісної конкуренції в Сполучених Штатах Америки та Європейському Союзі, порівнюючи її з розвитком в Україні. Виділяються ключові події, такі як створення Федеральної торгової комісії у США та створення Європейської спільноти, а також нормативно-правові акти, які регулюють недобросовісну конкуренцію в ЄС. Автором звернено увагу на важливі законодавчі зміни в Україні, такі як: прийняття Закону про захист від недобросовісної конкуренції та зміни до законодавства після підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Підкреслюється важливість захисту від недобросовісної конкуренції в сучасних умовах і гармонізацію законодавства України з правом ЄС. Також стаття містить аналіз щорічних звітів про діяльність Антимонопольного комітету України (АМКУ) та виявлення фактів недобросовісної конкуренції. Автор додає науковий підхід, вказуючи на зв’язок між недобросовісною конкуренцією та зловживанням цивільним правом. У статті зроблено висновок, що правова невизначеність у підходах та критеріях оцінки обманливої інформації може призвести до зловживання правами суб’єктами господарювання і порушення недобросовісної конкуренції. Також наголошується на необхідності доповнення законодавства у галузі захисту конкуренції, щоб забезпечити більшу ясність та зрозумілість для суб’єктів господарювання і мінімізувати порушення конкуренції на ринках України.Документ Місце і роль інформаційного права в системі права України(Університет «КРОК», 2023) Григорчук, М.В.Статтю присвячено дослідженню місця і ролі інформаційного права в системі права України. Проаналізовано стан розроблення цієї тематики з посиланнями до наукового доробку вчених-правників, які здійснювали вивчення системи права України з позицій подання аксіологічного значення інформаційного права. Наведено положення окремих статей Конституції України, якими гарантується можливість правомірно володіти, користуватися і поширювати інформацію, подається офіційне визначення терміну «інформація» відповідно до тлумачення цього поняття в Законі України «Про інформацію». З метою представлення належного рівня дослідження правової природи відносно молодої галузі права, якою є інформаційне право, здійснено вивчення логіко-правових зв’язків між поняттями «інформація» і «право», акцентовано увагу на забезпеченні правомірного використання інформації у поєднанні з рекомендаційно-імперативними приписами правил поведінки, зведеними до обов’язкового виконання всіма членами громадянського суспільства. Подано авторське розуміння ролі і значення інформаційного права в умовах відбиття рашистського нападу, акцентовано увагу на забезпеченні належного рівня інформаційної безпеки, а саме ефективній протидії будь-яким проявам ворожих і недружніх дій у сфері використання інформації незалежно від країни походження. На підґрунті проаналізованого наукового доробку, з посиланнями до висновків як окремих науковців, так і до колективних досліджень представників різних наукових шкіл у сфері інформаційного права та інформаційної безпеки, доведено міжгалузеву природу інформаційного права крізь призму оцінки його ролі та здатності забезпечувати зв’язок між різними галузями права. Висловлено припущення, що така здатність здобувається завдяки його внутрішній побудові, збалансованому функціонуванню елементів цілісного механізму, а саме здатності створити правове середовище для легітимного передавання відомостей. Проаналізовано наукові підходи до розуміння поняття «інформаційне право», висловлене авторське бачення правової природи нормативного регулювання відносин між членами суспільства при використанні, збиранні та поширенні відомостей стосовно себе чи інших громадян, подій чи явищ навколишнього середовища.Документ Інформаційна безпека: сучасні ризики та загрози у сфері зберігання та обміну інформації(Університет «КРОК», 2023) Биков, О.М.; Биков, Олександр МиколайовичСтаття присвячена аналізу інформаційної безпеки в аспекті основних ризиків та загроз, що виникають під час зберігання та обміну інформацією. Технічний прогрес впливає на всі сфери життя людини, а новації в інформаційній сфері, разом з їх численними перевагами, спричиняють появу безпрецедентних раніше викликів безпеці людини у її найрізноманітніших вимірах. Сучасні інформаційні технології істотно впливають на особу розширенням можливостей доступу до інформації та загальним постійним приростом її об’ємів. Поступово в користувачів поглиблюється розуміння сутності інформаційних процесів, зростає здатність осмислення та узагальнення одержаних знань, розвиваються спеціальні вміння і зростає ступінь компетентності фахівців. Люди з усього світу підтримують зв’язок через Інтернет, вільно публікуючи інформацію про свою діяльність, взаємодію та інші аспекти особистого життя, часто забуваючи при цьому про власну безпеку. Особливо небезпечними є випадки використання недостатньо захищених та вразливих до зовнішніх злочинних посягань ресурсів державними установами та організаціями. Необхідно також враховувати, що надмірне захоплення віртуальним світом загрожує людині втратою її індивідуальності та етнокультурної самобутності, соціальною самоізоляцією, посиленням дегуманізації робочого процесу. У статті констатовано, що перед кожною сучасною державою та численними міжнародними організаціями постає нове завдання щодо необхідності розвитку інформаційної культури суспільства. Оскільки постійно зростає рівень інформаційних потреб сучасного суспільства, науковці повинні зосередити свою увагу на вивченні усіх можливих загроз у сфері зберігання та обміну інформації, напрацювати механізми що дозволять ефективно протидіяти незаконному доступу до інформації, зменшувати ризики її втрати чи пошкодження. В роботі також зосереджено увагу на дослідженні основних форм незаконного доступу до інформації, описано основні ознаки протиправних дій, що загрожують інформаційній безпеці.Документ Поняття ідеограми в якості доказу волевиявлення особи(Університет «КРОК», 2023) Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаСтаття присвячена дослідженню окремих питань використання ідеограми в якості затвердження волевиявлення особи в межах інтернет-простору крізь призму кримінально-процесуального права. Тема статті обґрунтована проблематикою невизначеного становища різновидів ідеограм, які останнім часом починають «виходити» за межі побутового спілкування і набувають значення волевиявлення людини. Досліджено поняття ідеограм та найбільш відомого їх виду – emoj, на підставі чого виділені основні ознаки ідеограми. Запропоновано авторське визначення поняття ідеограми, що пропонується як знак-зображення, що використовується для вказівки на емоційний стан, дію або об’єкт, що несе смислове навантаження та інтерпретуються відповідно до національного менталітету та традицій. Орієнтуючись на статистичні дані стосовно кількості застосування ідеограм в мережі інтернет, зроблено висновок щодо проникнення останніх з особистого спілкування у бізнес та на робочі місця працівників, не зважаючи на те, що ідеограми не входять до етики професійного спілкування. Виходячи із зазначених у роботі досліджень можливо стверджувати, що на сьогодні має місце поєднання широкого використання ідеограм в межах розмитих кордонів між діловим та особистим спілкуванням. Зазначено, що культура певної країни впливає на інтерпретацію ідеограм. У статті окреслено та досліджено іноземну практику використання ідеограм в судах в якості доказів у кримінальних та господарських справах (приналежно, такі види ідеограм як смайли фігурують у справах про переслідування особи та про погрози її здоров’ю чи репутації на робочому місці, про сексуальне переслідування тощо). Виявлено, що у зв’язку з поширеним використанням ідеограм, судам неминуче доведеться мати справу із розглядом їх в якості доказів, але ставиться під сумнів готовність суддів, слідчих, прокурорів до однозначного сприймання ідеогра