Вчені записки Університету "КРОК". 2018. №3(51).
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2719
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Історико-економічний сегмент сучасної парадигми економічної науки(Університет «КРОК», 2018) Колядич, О.І.У статті аналізується місце та роль історико-економічної наукової складової у сучасній парадигмі економічної науки. Виявлені недоліки сучасної освітньої концепції в Україні обумовлені зменшенням частки історико-економічних дисциплін та їх можливими наслідками. Основною причиною цього скорочення є позитивістське ставлення, властиве «основному» економічної науки. Також поширеною є думка, що історія та філософія не можуть призвести до «універсальних законів, як математика чи механіка». Історико-економічна наука розглядається як багатопрофільна наука, яка формується на стику двох історій і економіки і надає їй універсальний підтекст. Висловлено думку, що історико-економічна сфера, як важливий сегмент економічної науки, має ряд переваг та векторів для подальшого розвитку. Серед них - застосування зовнішньополітичного підходу до еволюції економічної теорії, що сприяє побудові економічного наукового суспільства. Кумулятивний підхід дає підстави вважати розвиток науки як еволюційний прогресивний та безперервний процес, який формує історичну пам'ять і широту мислення. Історичний інституціоналізм в історико-економічних дослідженнях сприяє розробці історичного, як структурного, так і нормативного вибору для подальших змін у системі. Підкреслюється, що історія економічних вчень визначається множинністю форм, що дозволяє розглядати економічні процеси з різних концептуальних позицій. Як результат, це призводить до формування компетенції дослідника альтернативного мислення. Відзначено, що включення в методологічну матрицю системного підходу разом з цивілізаційною парадигмою зміцнює стипендію та надає ексклюзивність історико - економічним дисциплінам при розгляді досліджуваних об'єктів при їх розвитку на всіх етапах життєвого циклу. У статті підкреслюється, що дисципліни історико-економічного профілю мають унікальну перевагу в розумінні презентації, беручи до уваги факти в динаміці (наприклад, зміна стану та форм економічної системи, види конкуренції та їх пояснення фахівцями економістів тощо).Документ Компетентністний підхід до управління розвитком кадрового потенціалу підприємства(Університет «КРОК», 2018) Карюк, В.І.; Карюк, Вікторія ІванівнаНа основі детального вивчення поглядів різних вчених на поняття компетентності, проаналізовано та розмежовано основні складові у структурі компетентності відповідно до різних підходів, та визначено, що організація процесу навчання на основі компетентністного підходу зосереджується на тому, що персонал в результаті навчання зможе вміти робити, а не на тому, чого працівники мають навчатися. Виділено основні принципи компетентнісного підходу, до яких відносяться: навчання для життя, успішної соціалізації в суспільстві; самостійність планування працівником своїх результатів й удосконалення їх у процесі постійної самооцінки; власна мотивація та відповідальність за результат; матрична система управління, делегування повноважень, свобода у виборі засобів набуття працівниками компетенцій. Визначено основні функції компетентнісного підходу в навчанні та перепідготовці персоналу підприємства: операціональна, діяльнісно-технологічна, виховна, діагностична. Запропоновано та проаналізовано показники розвитку кадрового потенціалу підприємства відповідно до двох груп: професійне навчання (частка працівників, які пройшли професійне навчання в протягом періоду; частка годин, затрачених на професійне навчання, у загальному балансі часу фірми; рівень засвоєння нових знань і навичок; величина витрат на професійне навчання у загальному обсязі витрат підприємства) та кваліфікаційне просування (питома вага працівників, що підвищили розряд у звітному році, в загальній чисельності персоналу на кінець року; частка працівників, що оволоділа новими спеціальностями у звітному році, у загальній чисельності персоналу на кінець року; питома вага керівників, які підвищили кваліфікацію в звітному році в їх чисельності на кінець року; коефіцієнт внутрішньої мобільності). Визначено соціальні результати від упровадження компетентнісного підходу при навчанні та перепідготовці персоналу, до яких належать: ступінь застосування набутих знань та вмінь у процесі трудової діяльності; успішність навчання працівників за програмою підготовки; рівень розвитку трудової кар‘єри працівника; здатність працівника засвоювати нові знання, уміння та навички; зниження опору нововведенням; рівень задоволеності керівництва якістю навчання працівника; рівень відчуття працівником стабільності та впевненості в майбутньому; рівень задоволеності працівника результатами підвищення кваліфікації.