Legal Bulletin. 2020. №1.
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2329
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Особливості регулювання трансплантації органів: правовий аспект(Університет «КРОК», 2020) Корольова, Вікторія; Ященко, Юлія; Корольова, Вікторія ВікторівнаУ статті авторами розглянуто основні положення щодо забезпечення права людини і громадянина на трансплантацію органів. Розглянуто стан законодавчого регулювання трансплантаціі органів. Досліджено поняття “живий та померлий донор” та окремі групи кримінально карних діянь щодо трансплантації органів. Звернено увагу на те, що формування й розробка заходів запобігання та протидії злочинам, пов’язаним із незаконною трансплантацією, не можлива без аналізу основних детермінант злочинності у сфері трансплантації анатомічних матеріалів людини, оскільки вона є сферою суто медичної діяльності. Проте, неможливо обійти й проблеми правового регулювання. Варто зауважити, що актуальність і своєчасність даної проблематики полягає в тому, що в наш час трансплантація органів є найбільш ефективним способом лікування певних захворювань на їх кінцевій стадії, таких як ниркова недостатність, і є єдиним методом лікування у разі порушення функціонування таких органів, як серце, печінка та легені. Тому суспільство усвідомило важливість трансплантації як методу лікування й порятунку людських життів і переходить від надмірної критики до ретельного філософсько-правового аналізу, пошуку оптимального розв’язання проблем, які існують у сфері трансплантології. Але разом з цим усвідомленням зросла і кількість злочинів у цій сфері. Встановлено, що система заходів запобігання та протидії злочинам, пов’язаним з незаконною трансплантацією, являє собою комплекс злагоджених дій щодо визначення причин і умов, які сприяють вчиненню злочину, та відповідні профілактичні заходи щодо їх попередження. На основі дослідження було виокремлено заходи загальносоціального призначення і спеціально-кримінологічні. Здійснено спробу дати порівняльно-правовий аналіз стану дотримання та забезпечення права на трансплантацію людських органів на базі зазначених вище країнДокумент Порівняльний аналіз державної виконавчої служби та інституту приватних виконавців в Україні(Університет «КРОК», 2020) Корольова, Вікторія; Христюк, Ірина; Корольова, Вікторія ВікторівнаУ статті авторами розглянуто діяльність Державної виконавчої служби та інституту приватних виконавців, їх схожі й відмінні риси. Досліджено історичний шлях до становлення нинішньої змішаної системи примусового виконання рішень. Звернено увагу на те, що діяльність Державної виконавчої служби, навіть з упровадженням інституту приватних виконавців, залишилася надмірно завантаженою у зв’язку з обмеженнями щодо рішень, які може виконувати приватний виконавець. Варто зауважити, що актуальність і своєчасність даної проблематики полягає в тому, що держава за такий проміжок часу (з 2016 року) досі не врівноважила повноваження між приватними виконавцями та державними. Було розглянуто схожі риси між двома системами, які виражаються в дотриманні принципів при здійсненні своєї діяльності, керуються одним основним завданням, також наявна ідентична діяльність при примусовому виконанні рішень, винесення постанов у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, строках для прийняття рішень щодо виконавчого провадження, юридичної значущості щодо вимог та запитів. Акцентовано увагу на тому, що до причин низької ефективності діяльності системи органів примусового виконання судових рішень в Україні можна віднести й те, що за невеликий історичний проміжок свого становлення і розвитку вона зазнавала неодноразових змін правового статусу, що також не сприяло її загальному процвітанню. Встановлено різницю між Державною виконавчою службою та приватними виконавцями, яка визначається у вимогах для зайняття посади державного виконавця чи набуття статусу приватного виконавця, джерелах фінансування їхньої діяльності, виконанні рішень, які приватний виконавець виконувати не може. Приватний виконавець, на відміну від державного виконавця, не має статусу державного службовця, є суб’єктом незалежної професійної діяльності. За своєю природою його діяльність буде схожою з адвокатською або приватною нотаріальною практиками.