Вчені записки Університету "КРОК". 2020. №4(60).
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2492
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Європейська практика забезпечення розвитку фізичної культури і спортивної індустрії(Університет «КРОК», 2020) Леонов, Я.В.; Побер, І.М.У статті розглянуто європейська практика розвитку спортивної індустрії. За нинішніх умов людина і особистість посідають центральне місце в цивілізаційному європейському розвитку. Метою соціальної інтеграції стає створення “суспільства для всіх”, в якому всі покликані відігравати активну роль. Європейська цивілізація створила та продовжує розвивати культурно-генетичну парадигму сучасного конституційного лібералізму, де визначається через поняття правової держави, верховенства закону та громадянського суспільства, якому відводиться роль гаранта, захисника прав людини та громадянина від будь-яких обмежень. Проаналізовано нормативно-правову базу Комісії по спорту Європейського союзу дозволяє узагальнити принципи державної політики в сфері спорту в країнах ЄС, основними з яких є: реформа охорони здоров’я, формування умов здорового способу життя, що включає: профілактику фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я силами всіх галузей людської діяльності (міжгалузевість) на всіх рівнях людської взаємодії (багаторівневість) індивідів, груп, організацій, регіонів, національних урядів, міжнародних об’єднань світової спільноти. Визначено, що спорт має величезний потенціал як інструмент для сприяння соціальної інтеграції та соціальної згуртованості в європейських товариствах, забезпечує громадянам можливості для взаємодії і приєднання до соціального середовища є засіб згладжування соціально-економічної дискримінації. Через свій внесок в економічне зростання та розвиток і створення робочих місць спорт допомагає «оживити» неблагополучні райони. Деякі держави-члени ЄС вже використовують спорт як інструмент і індикатор у своїй соціальній політиці, в рамках відкритого методу координації щодо соціального захисту та соціальної інтеграції. Всі жителі Європейського союзу мають рівний доступ до занять спортом. Доведено, що важливим напрямом впливу держави на функціонування спортивної комунікації є регулювання пропозиції послуг. По-перше, держава вирішує проблеми, пов’язані з виробництвом певних видів фізкультурно-спортивних послуг. З цією метою формується широка мережа фізкультурно-спортивних організацій, що належать до комунальної власності, які надають послуги населенню за помірними цінами. Завдяки цьому держава стає активним суб’єктом спортивної масової комунікації. По-друге, держава бере на себе функцію формування матеріального фактору виробництва фізкультурно-спортивних послуг. Зокрема, вона фінансує будівництво спортивних споруд, а потім здає їх в оренду недержавним спортивним організаціям, створюючи тим самим сприятливі умови для здійснення ними підприємницької діяльності. По-третє, держава здійснює пряму фінансову підтримку виробників фізкультурно-спортивних послуг. При цьому на загальнодержавному рівні особлива увага приділяється виробникам-суб’єктам світового ринку фізкультурно-спортивних послуг, тобто федераціям з видів спорту, які є перспективними з огляду на можливість перемоги спортсменів на найпрестижніших міжнародних змаганнях, насамперед на Олімпійських іграх.Документ Теоретико-методологічні аспекти дослідження ефективності державної політики з сек'юритизації ісламу(Університет «КРОК», 2020) Аулін, О.А.; Аулін, Олександр АнатолійовичУ статті проаналізовано наукові підходи провідних вітчизняних і закордонних дослідників щодо визначення ефективності державної політики з сек'юритизації ісламу. З’ясовано, що в рамках сек'юритизації безпека трактується як дискурсивна практика, що спрямована на створення ієрархії політичних пріоритетів. Проблемі, яку сек'юритизують надається статус екзистенціальної загрози, що обов’язково вимагає надзвичайних заходів протидії. Сек’юритизація безпекових загроз створює основу відносин між державною владою та суспільством. З одного боку, правляча еліта може формувати і скеровувати відчуття загрози суспільству у своїх вузькокорпоративних інтересах. Проте й населення здатне нав’язувати еліті відчуття небезпеки і таким чином впливати на державну політику. Визначено, що в сучасних геополітичних умовах існує досить велика небезпека того, що сек'юритизація може використовуватися державною владою у вузькокорпоративних інтересах правлячих еліт. У такому випадку може створюватися механізм державного позаполітичного впливу на суспільство. Водночас результати досліджень свідчать про те, що сек’юритизація ісламу як насильство проти мусульман із боку державної влади має два важливих наслідки. По-перше, після сек’юритизації ісламу досить часто порушуються політичні права інших верств населення країни. По-друге, насильство державної влади проти мусульман породжує насильство з їх боку у відповідь. Поряд з тим проведення державної або міждержавної політики десек’юритизації ісламу навіть у таких складних регіонах як Косово та Ірак веде до створення зон, в яких формуються механізми мирного вирішення конфліктів. У теперішніх українських реаліях іслам не може розглядатися як загроза державним або суспільним інтересам. Із цього випливає, що методи сек'юритизації не припустимі для використання проти українських мусульман у межах державної політики. Водночас потенціальна небезпека радикалізації окремих частин місцевої мусульманської громади повинна братися до уваги і превентивно нівелюватися профільними державними органами у рамках десек'юритизації.