Вчені записки Університету "КРОК". 2020. №4(60).
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2492
Переглянути
1 результатів
Результати пошуку
Документ Теоретичне підґрунтя модернізації соціальної політики(Університет «КРОК», 2020) Красота, В.А.У статті досліджено основні принципи та недоліки реалізації соціальної політики на основі моделі держави загального добробуту. Визначено, що зміст такої соціальної політики традиційно зводиться до соціального захисту, до надання соціальних трансфертів малозабезпеченим верствам населення, так званим ексклюзивним особам. Звідси склалася усталена точка зору ототожнення соціальної політики виключно із політикою захисту громадян від несприятливих соціальних і економічних обставин, від бідності. У цьому випадку люди є пасивними учасниками процесу, вони позбавлені мотивації до продуктивної діяльності. Така практика призвела до закріплення поглядів на соціальну політику виключно як на політику щодо виживання та подолання. Тому автор вважає, що реалізація соціальної політики на початку третього тисячоліття має відбуватися у інший спосіб, аніж через систему соціального захисту. Основною метою даної статті є визнання необхідності модернізації соціальної політики на початку третього тисячоліття. Теоретичним підґрунтям модернізації може стати соціальна інклюзія. У статті обґрунтовано необхідність зміни підходу до соціальної політики, її модернізації. Розглядається можливість застосування, а також обмеження таких альтернативних підходів як адресність соціального захисту та введення універсального базового доходу. Доведено переваги модернізації соціальної політики на основі концепції соціальної інклюзії. Запропоновано авторське тлумачення змісту соціальної інклюзії. Автор розглядає її не просто як протилежне соціальній ексклюзії поняття, а таку бажану ситуацію, при якій всі члени суспільства мають достатні можливості й доступ до споживання благ; володіння ресурсами; процесів управління для повноправної і повноцінної участі в усіх сферах суспільного життя – в економічній, соціальній, публічній і політичній. Відповідно до авторського визначення сутності соціальної інклюзії виділено три найважливіші форми її прояву: доступ до ресурсів, розподіл доходів і майна; трудова і підприємницька діяльність; участь у публічному управлінні. Саме соціальна інклюзія зміщує акцент на розвиток людини, підвищення її добробуту, зниження рівня бідності й нерівності; спрямована на активнішій участі в економіці, у створенні ВВП.