Вчені записки Університету "КРОК". 2021. №1(61).
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2463
Переглянути
1 результатів
Результати пошуку
Документ Аберації парадигми сталого розвитку(Університет «КРОК», 2021) Єрешко, Ю.О.У даному дослідженні визначено, що існуючі сьогодні моделі сталого розвитку істотно не відрізняються одна від одної, водночас, вони не задовольняють умовам вирішення проблеми неоднозначності у трактуванні даного концепту та відсутності адекватно обґрунтованої парадигми сталого розвитку. А також, не враховують, принаймні наочно, описаних нами у попередніх дослідженнях, базових засад (принципів) сталого розвитку, що полягають у врахуванні поточного рівня розвитку системи, а також її екзогенного та ендогенного середовищ, – актуальності дій, їх доцільності та можливості їх сприйняття системою. Було визначено, що основною причиною відсутності адекватної єдиної моделі є відсутність виваженого, неупередженого та абсолютного тлумачення концепції "сталого розвитку". Активно тиражоване сьогодні соціоцентричне гіпертрофування є одним з видів аберацій, іманентних концепту сталого розвитку як будь-якій багатоаспектній системі, що унеможливлюють формулювання уніфікованого загальноприйнятого уявлення про нього і його імплементацію. Метою дослідження є виявлення і аналіз аберацій, властивих концепту сталого розвитку, як і будь-якій іншій складній багатокомпонентній системі, з позиції формулювання в майбутньому однозначної уніфікованої парадигми. В результаті дослідження були систематизовані наступні основні форми аберацій концепції сталого розвитку: політизація; гіпертрофування; гіперболізація; імітація; редукованість; реверсивна ефективність. У досліджені обґрунтовані деякі причини одночасної актуальності, контроверсійності і політизації концепту «сталий розвиток», з одного боку, природою яких є відсутність єдиного адекватного розуміння його сутності, а з іншого – намагання економічних агентів використати даний концепт у своїх специфічних економічних інтересах, що, почасти, є конфліктними його природі з точки зору можливого порушення стабільності системи. В викладеного вище можна припустити, що виявлення і систематизація описаних аберацій, дозволить, уникаючи їх, раціоналізувати формулювання в подальших дослідженнях уніфікованої людиноцентричної теоретико-методологічної моделі сталого розвитку, а також, актуалізувати існуючі цілі сталого розвитку.