Вчені записки Університету "КРОК". 2021. №1(61).
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2463
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Структура та технології організаційно-економічного механізму впровадження регіональної політики сталого розвитку(Університет «КРОК», 2021) Качала, Т.М.; Василюк, С.В.; Шафієва, Л.Г.; Степанець, І.В.Стаття присвячена визначенню структури та технологій організаційно-економічного механізму впровадження регіональної політики сталого розвитку. Метою статті є визначення структури та технологій організаційно-економічного механізму впровадження регіональної політики сталого розвитку. Обґрунтовано, що регіональну економічну політику слід формувати за допомогою загальнонаукових (проблемний підхід, системний підхід) і спеціальних методів, з врахуванням класифікації та типології регіонів. Доведено, що для провадження ефективної антикризової політики, важливо провести аналіз розвитку економіки регіонів розглядаючи показник економічного потенціалу регіону в ролі основного індикатора стану регіонального розвитку. Визначено, що економічний потенціал можна розглядати як матеріальну основу системи організації національного, регіонального та виробничого господарства, при цьому рівень економічного потенціалу є мірою розвитку продуктивних сил та конкурентоспроможності певної територіальної виробничої системи. Запропоновано, характеризувати категорію економічного потенціалу не лише кількісною складовою - ресурсами, а й якісною - станом матеріально-технічної бази господарських систем. Обґрунтовано, що за рахунок використання важелів підтримки динамічної рівноваги регіональної системи, мотивації суб'єктів господарювання до ефективнішого відтворення та до підвищення конкурентоспроможності втілюється цілеспрямований процес нарощування потенціалу регіональної системи, що веде до підвищення рівня життя населення. Визначено, що з точки зору регіону розробка стратегії його стійкого розвитку має передбачати виокремлення серед своїх ключових компонентів чинника сталого розвитку реального сектора економіки регіону. Доведено, що у довгостроковій перспективі факторами, що безпосередньо впливають на міру стійкості регіону є фактори управління і менеджмент та участь в господарських зв'язках, при цьому враховуючи важливі чинники з прямим ендогенним впливом: виробничо-технологічні та інфраструктурні. Визначено пріоритетні заходи які сприятимуть збалансованості бюджетної системи і можуть бути реалізовані на регіональному рівні.Документ Аберації парадигми сталого розвитку(Університет «КРОК», 2021) Єрешко, Ю.О.У даному дослідженні визначено, що існуючі сьогодні моделі сталого розвитку істотно не відрізняються одна від одної, водночас, вони не задовольняють умовам вирішення проблеми неоднозначності у трактуванні даного концепту та відсутності адекватно обґрунтованої парадигми сталого розвитку. А також, не враховують, принаймні наочно, описаних нами у попередніх дослідженнях, базових засад (принципів) сталого розвитку, що полягають у врахуванні поточного рівня розвитку системи, а також її екзогенного та ендогенного середовищ, – актуальності дій, їх доцільності та можливості їх сприйняття системою. Було визначено, що основною причиною відсутності адекватної єдиної моделі є відсутність виваженого, неупередженого та абсолютного тлумачення концепції "сталого розвитку". Активно тиражоване сьогодні соціоцентричне гіпертрофування є одним з видів аберацій, іманентних концепту сталого розвитку як будь-якій багатоаспектній системі, що унеможливлюють формулювання уніфікованого загальноприйнятого уявлення про нього і його імплементацію. Метою дослідження є виявлення і аналіз аберацій, властивих концепту сталого розвитку, як і будь-якій іншій складній багатокомпонентній системі, з позиції формулювання в майбутньому однозначної уніфікованої парадигми. В результаті дослідження були систематизовані наступні основні форми аберацій концепції сталого розвитку: політизація; гіпертрофування; гіперболізація; імітація; редукованість; реверсивна ефективність. У досліджені обґрунтовані деякі причини одночасної актуальності, контроверсійності і політизації концепту «сталий розвиток», з одного боку, природою яких є відсутність єдиного адекватного розуміння його сутності, а з іншого – намагання економічних агентів використати даний концепт у своїх специфічних економічних інтересах, що, почасти, є конфліктними його природі з точки зору можливого порушення стабільності системи. В викладеного вище можна припустити, що виявлення і систематизація описаних аберацій, дозволить, уникаючи їх, раціоналізувати формулювання в подальших дослідженнях уніфікованої людиноцентричної теоретико-методологічної моделі сталого розвитку, а також, актуалізувати існуючі цілі сталого розвитку.