Кафедра економіки та фінансів
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3223
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Документ Інтеграція підприємств регіону в інноваційний кластер(Університет «КРОК», 2015) Андрєєва, В.А.; Андрєєва, Віта АнатоліївнаУ статті запропоновано визначення категорії «виробничий кластер», визначено низку переваг кластерного взаємозв’язку, охарактеризовано державно-приватне партнерство в рамках кластеризації економікиДокумент Формалізація оцінки вартості нематеріальних активів підприємства(Університет «КРОК», 2017) Андрєєва, В.А.; Андрєєва, Віта АнатоліївнаУ статті угруповано об’єкти оцінки нематеріальних активів підприємства; визначено особливості застосування методичних підходів до оцінки вартості нематеріальних активів; проаналізовано ряд обставин, що впливають на розмір ставок роялті, які на практиці приймаються до уваги при обранні їх конкретного значення; проведено оптимальну (адекватну) оцінку торгівельної марки підприємства методом роялті.Документ Визначення ринкової вартості цінних паперів (корпоративних прав): коментарі та висновки(Університет «КРОК», 2018) Андрєєва, В.А.; Андрєєва, Віта АнатоліївнаУ статті визначено критерії, від яких залежить розмір часткових участей (пакетов акцій) підприємства, які фактично можуть вважатися в ньому контрольними; конкретизовано суть алгоритму переходу від попередньо отриманої оцінки компанії в цілому до оцінки участі в ній; проаналізовано принципи оцінки корпоративних прав; обґрунтовано підходи, які найбільше відповідають проблемі визначення вартості об'єкта в межах оцінки корпоративних прав.Документ Експортна стратегія України: реалії та перспективи(Університет «КРОК», 2019) Андрєєва, В.А.; Андрєєва, Віта АнатоліївнаНеобхідність підтримки розвитку експортної стратегії України перетворюється на процес безперервний та динамічний, а отже, одноразовий аналіз і діагностика не можуть бути основою такого процесу, оскільки надають обмежену певним відтинком часу інформацію. При цьому стратегія економічного розвитку держави повинна прогнозувати та передбачати тенденції економічного розвитку з урахуванням науково-технічного прогресу, світової кон’юнктури ринків, світової політичної кон’юнктури, світових фінансових ризиків, національних економіко-політичних переваг. Саме модельний шлях економічного розвитку країни дає можливість не лише систематизувати державну економічну політику в її оперативних заходах, а й спрямовувати економічну діяльність суб’єктів господарювання країни у перспективних та конкурентоздатних стратегіях. Стратегія економічного розвитку держави не може вберегти від нестабільності, нестійкості, спаду. Потрібні механізми розробки системи цілей з урахуванням тенденцій економічного розвитку та факторів. В статті обґрунтовано доцільність формування та реалізації експортної стратегії країни за допомогою сформованої економічної моделі. Проаналізовано реалії та перспективи розвитку експортної стратегії в умовах інституційних змін, які є необхідною ланкою в процесі трансформації економіки. Визначено напрямки реалізації експортної стратегії з урахуванням науково-технічного прогресу, світової кон’юнктури ринків, світової політичної кон’юнктури, світових фінансових ризиків, національних економіко-політичних переваг, тенденцій економічного розвитку. Запропоновано впровадження регуляторного формуляру - інституційно врегульованого макроекономічного інструменту для реалізації експортної стратегії. Угрупувано економічні важелі та визначено пріоритетні галузі для її реалізації, які сприяють створенню високої доданої вартості.Документ Ринок земель сільськогосподарського призначення як інструмент залучення інвестицій(Університет «КРОК», 2020) Андрєєва, В.А.; Андрєєва, Віта АнатоліївнаРеформування сучасної системи земельних відносин базується на формуванні ринку землі та одночасному становленні її реального власника, який має реалізовувати всі права власності, у тому числі право на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Відсутність ринкового обороту сільськогосподарських земель звужує можливості залучати додаткові фінансові ресурси в аграрну економіку, які надає іпотечне кредитування. Актуальними на сьогодні є питання удосконалення правової бази та підвищення конкурентоспроможності ринку землі сільськогосподарського призначення, що можливо за умов покращення інвестиційного клімату; вдосконалення законодавчої бази; належної підготовки щодо продажу земель сільськогосподарського призначення, інвестиційних програм і проектів, розробки та впровадження сучасних інвестиційних інструментів. Найскладнішою проблемою аграрної реформи в Україні є ринок земель сільськогосподарського призначення. Вітчизняна суспільна думка та досвід країни Євросоюзу обґрунтовують доцільність формування ринку землі. Основні аргументи прихильників ринку землі базуються на необхідності залучення інвестицій та формуванні інвестиційної привабливості. В статті проаналізовано реалії та перспективи купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення в умовах інституційних змін, які є необхідною ланкою трансформації економіки. Обґрунтовано доцільність реформування земельних відносин за допомогою схематичної моделі впливу ендогенних та екзогенних факторів на ринок земель сільськогосподарського призначення як економічного процесу. Визначено недоліки парцеляції сільськогосподарських земель, що істотно перешкоджає залученню інвестицій у сільське господарство та звужує можливості залучати додаткові фінансові ресурси в аграрну економіку, які надає іпотечне кредитування. Запропоновано впровадження відміни мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення у контексті активізації можливостей розвитку аграрної іпотеки як інституційно врегульованого інструменту для реалізації аграрної реформи за умов продажу землі з урахуванням досвіду Європейських країн.Документ Фінансування девелоперських проектів як механізм функціонування ринку нерухомості(Університет «КРОК», 2020) Андрєєва, В.А.; Андрєєва, Віта АнатоліївнаПроблема економічного зростання в Україні посилюється ситуацією невизначеності в сфері девелопменту нерухомості. Загальноприйнятою зарубіжною практикою у сфері будівництва об’єктів нерухомості є залучення професійних учасників, які забезпечують комплексне управління цим процесом. Ринок нерухомості є невід’ємною частиною та індикатором розвитку будь-якої економічної системи країни, оскільки інвестиційна діяльність у сфері нерухомості є основним чинником економічного розвитку держави та поліпшення добробуту народу. Інвестиціям у нерухомість належить значне місце в розширеному відтворенні економіки, і на це існує низка причин: значна потреба, соціальна та виробнича необхідність, незважаючи на невисоку дохідність, вагомий вплив на навколишнє середовище, високі ризики у будівництві. Одними із провідних професіоналів ринку нерухомості, в зв’язку з переходом економіки на ринкові відносини, стали девелоперські компанії. Поява на ринку нерухомості нових професійних учасників, девелоперських компаній, обумовила доцільність забезпечення підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю в сфері нерухомості. Метою статті є дослідження тенденцій розвитку ринку нерухомості в України, а також виявлення особливостей організації девелоперської діяльності та побудова механізмів фінансового забезпечення реалізації девелоперських проєктів. В статті досліджено реалії організації діяльності девелоперських компаній, викладено концепції професійного девелопменту в умовах інституційних змін, які є необхідною ланкою трансформації економіки України. Обґрунтовано схеми фінансування девелоперських проєктів, а також виокремлено місце девелоперських компаній як складової інфраструктури ринку нерухомості. Особливу увагу приділено питанню створення проєктної компанії при реалізації інвестиційного проєкту. Адже одержаний кредит відображається на балансі цієї компанії, щоб адекватно відображати грошові потоки, створені конкретним проєктом, не змішуючи його з іншими проєктами. Визначено функції девелопера на кожній стадії управління девелоперським проєктом, а також запропоновано джерела його фінансування на різних стадіях реалізації з урахуванням досвіду Європейських країн.Документ Управління ріелторським бізнесом в Україні(Університет «КРОК», 2021) Андрєєва, В.А.; Бондаренко, Г.Г.; Андрєєва, Віта АнатоліївнаЗ розвитком ринку нерухомості в Україні важливого значення набула діяльність осіб, які надають послуги у супроводі купівлі, продажу або оренди об’єктів нерухомості. Цих осіб зазвичай називають агентами з нерухомості, або ріелтерами (брокерами). Значущість ріелтерської (брокерської) діяльності обумовлена тим, що вона пов’язана з однією з найважливіших матеріальних цінностей людини – нерухомістю. Метою статті є дослідження стратегічних аспектів управління ріелтерським бізнесом в Україні, а також виявлення особливостей організації функціонування ріелтерської агенції. Крім того, виявлення особливостей організації девелоперської діяльності на ринку нерухомості України та обґрунтування механізмів фінансового забезпечення реалізації девелоперських проєктів потребує подальших досліджень. Адже нерухомість вважається однією з найменш ризикових сфер довгострокового інвестування з достатньо високим рівнем рентабельності. Метою статті є дослідження стратегічних аспектів управління ріелтерським бізнесом в Україні, а також виявлення особливостей організації функціонування ріелтерської агенції. В статті досліджено ефективні механізми управління процесом забезпечення конкурентних позицій ріелтерського підприємства, що дає можливість швидко реагувати на дії чинників зовнішнього середовища. Обґрунтовано пропозиції щодо використання стратегічних інструментів та методик, призначених для застосування в управлінні процесом забезпечення конкурентоспроможності ріелтерського підприємства, а також визначено напрямки удосконалення управління конкурентоспроможністю підприємства з використанням новітніх підходів. Особливу увагу приділено питанню розробки проекту стратегічних заходів з підвищення ефективності управління діяльності ріелтерського підприємства. Запропоновано шляхи управління брокерською агенцією. Визначено інструменти, що формують інформаційну базу для управління ріелтерською агенцією у довгостроковій перспективі через належну побудову процесів планування, організації та координації управління.