Вчені записки Університету "КРОК". 2020. №3(59).
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2537
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Стратегія управління ментальним здоров‘ям за дистанційної роботи працівників державних установ та суб‘єктів господарювання(Університет «КРОК», 2020) Астаф’єва, К.О.; Адамовська, В.С.Сьогоденність ставить перед підприємствами та державними установами нові виклики. Доволі різкий перехід до дистанційної роботи за умови COVID-19 мав негативний вплив на стан ментального здоров’я працівників. Метою дослідження є розгляд сутності ментального здоров’я та окремих навичок, які забезпечуються за умови дистанційної роботи, а також формування стратегії забезпечення ментального здоров’я серед працівників підприємств та державних установ. Виникає необхідність розгляду стратегії, яка дозволить забезпечити ментальне здоров’я за умови карантинних обмежень. У статті запропоновано визначати ментальне здоров’я працівника державної установи або суб’єктів господарювання, як сукупність soft skills та hard skills. Останні забезпечать бажання працювати довготривалий час в одному колективі та поглиблювати і розвивати кваліфікаційні компетентності за умови дистанційної роботи. Наведене обґрунтовується класифікацією навичок ментального здоров’я, які враховують комунікативні навички (навички спілкування) та навички досягнення цілей або виконання завдання (KPI). Дистанційна робота переформовувала навички спілкування у навички письма, отже запропоновано виокремити: міжкультурне, міжособистісне та ділове листування. Навички досягнення цілей за умови дистанційної роботи представлено низкою складових, найцікавішими з яких є online-лідерство, стрес-стійкість та вміння працювати у команді online. Online-лідерство та вміння працювати в команді online передбачає здатність керівника (члена команди) забезпечувати ефективну роботу команди (індивідуальну роботу) із використанням цифрових технологій та без використання невербальних засобів. Стрес-стійкість визначається забезпеченням стійкого психологічного стану при можливому поєднанні роботи та приватного життя. Запропоновано два напрямки стратегії управління ментальним здоров’ям, а саме орієнтація на індивідуальне та колективне ментальне здоров’я. Окреслено, що позитивні зрушення у напрямку забезпечення ментального здоров’я призведуть до підвищення продуктивності праці, досягнення планових КРІ та зниження плинності кадрів.Документ Управління інтелектуальним капіталом країни: світовий досвід та вітчизняні реалії(Університет «КРОК», 2020) Шестаковська, Т.Л.; Яровой, Т.С.В статті обґрунтована доцільність та формалізована змістовність удосконалення управління інтелектуальним капіталом в Україні та світі. На основі проведеного аналізу світового досвіду країн світу нами систематизовано найбільш вагомі дієві практики, які мають результативність з точки зору управління та розвитку інтелектуального капіталу. Такий досвід було згруповано у відповідності до основних складових інтелектуального капіталу (структурного, клієнтського та людського капіталу) із стратегічними завданнями для їх впровадження в Україні. Враховуючи позитивні моменти зарубіжного досвіду управління інтелектуальним капіталом, доцільно адаптувати найкращі приклади враховуючи специфічні властивості та умови функціонування соціально-економічної системи України. У напрямку розвитку представлених складових елементів інтелектуального капіталу нами запропоновано використання такого світового досвіду: клієнтський капітал (розвиток національного бренду України, шляхом побудови національної ідентичності, стійкий розвиток культури і туризму); структурний капітал (диверсифікація методів щодо стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності й заходів щодо управління нематеріальними активами); людський капітал (дієва політика зайнятості й поширення дуальної освіти). Таким чином, використання світового досвіду потребує чіткої виваженості та коректності, які повинні бути адаптовані до соціально-економічних умов та ментальності України. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення управління інтелектуальним капіталом в Україні: щодо людського капіталу (сприяння підвищення оплати праці фахівцям наукової сфери й покращення матеріально-технічної бази; проведення популяризації науки серед молоді); щодо структурного капіталу (налагодження системи стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності; збільшення фінансування наукових досліджень; налагодження взаємозв’язку між різними складовими елементами інноваційної системи; сприяння доступності відповідної інноваційної продукції для різних верств населення); щодо клієнтського капіталу (організація моніторингу й регулювання питань захисту інтелектуальних прав на власність; становлення сприятливого інвестиційного клімату).Документ Наукові засади перебудови управління та фінансування у сфері охорони здоров‘я(Університет «КРОК», 2020) Солоненко, І.М.; Сабліна, Л.В.; Єна, А.І.; Солоненко, Іван Миколайович; Сабліна, Людмила ВолодимирівнаВ останні роки в Україні здійснюються значні зміни у сфері охорони здоров’я, але особливості державного управління, фінансування та організації системи охорони здоров’я в умовах перебудови, пріоритети її діяльності, соціальна справедливість в доступі до необхідних медичних послуг, недостатньо обґрунтовані. В сучасних умовах реформування сфери охорони здоров’я в Україні необхідним є обґрунтування сутності та основних принципів і механізмів удосконалення управління та фінансування зазначеної сфери, оптимізація співвідношення між суспільним і приватним секторами. Одним з пріоритетних напрямів перебудови системи охорони здоров’я є передача повноважень на нижчі рівні управління та фінансування, а також залучення приватного сектору до надання послуг з охорони здоров‘я. Найбільш важливим спрямуванням децентралізації управління та фінансування у сфері охорони є, перш за все, такі цілі, як ефективність діяльності системи та суспільна справедливість щодо отримання необхідних, медично обґрунтованих послуг. Недостатньо обґрунтовані принципи та механізми передачі повноважень з управління і фінансування у сфері охорони здоров’я в Україні, розвиток приватизації. Метою статті є обгрунтування принципів та механізмів передачі повноважень з управління і фінансування у сфері охорони здоров’я, з’ясування особливостей встановлення рівноваги між суспільними та приватними інтересами. Основна мета діяльності сфери охорони здоров’я полягає в тому, щоб досягнення цілей державної політики забезпечувалося найбільш ефективними засобами. Це стосується, перш за все, перехід від фінансування галузі на основі постатейного бюджету до договірних відносин, зокрема з Національною службою охорони здоров‘я України. Перехід на контрактну модель діяльності полягає в тому, що у даному випадку нівелюються відмінності між суспільним і приватним секторами у цій сфері, поскільки покупцями можуть бути квазі-державні, неурядові організації, або корпорації, якими управляють на некомерційній основі. Обгрунтовано, що успіх перебудови сфери охорони здоров’я в Україні в значній мірі залежить від встановлення чітких цілей державної політики, зокрема ефективності та справедливості, а також покращення стану громадського здоров‘я. Межі передачі управлінських та фінансових повноважень на регіональний рівень та рівень місцевого самоврядування визначаються політичними міркуваннями, обсягами ресурсів, наявністю відповідних інформаційних систем. Перехід на контрактну модель діяльності у сфері охорони здоров’я істотно нівелює відмінності між суспільним і приватним секторами у цій сфері стосовно надання медично необхідних послуг.