Legal Bulletin

Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/365

Збірник наукових праць «Legal Bulletin» є правонаступником видання «Правничий вісник Університету «КРОК», який було засновано у 2006 році (Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № ІІ237-ІІ7Р від 19.05.2006 р.) а в 2010 року внесено до переліку фахових видань України (Бюлетень ВАК України. – 2010. – № 3. – С. 11; В 2015 році наказом Міністерства освіти і науки України №1328 від 21.12.2015 року). «Правничий вісник Університету «КРОК» внесено до переліку фахових видань, та міжнародних бази даних: Index Copernicus International; Ulrich’s Periodicals Directory, США (international database Ulrich’s Periodicals Directory, USA).

Переглянути

Фільтри

20242

Налаштування

Автор: search.filters.author.Чистякова, А.С.Ключове слово: search.filters.subject.права людини

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Гарантія «гуманне поводження» щодо військовослужбовців-військовополонених, які перебувають на тимчасово окупованих територія
    (Університет «КРОК», 2024) Чистякова, А.С.; Чистякова, Анастасія Сергіївна
    З початку повномасштабного вторгнення в російському полоні перебуває понад 4000 українців. Серед порушень, що стосуються поводження з військовополоненими, найбільш часто зустрічаються: негуманне поводження, що принижує честь та гідність людини; ненадання медичної допомоги відповідно до стану здоров’я; незаконне утримання в СІЗО, закладах пенітенціарної системи; відмова підтвердження інформації про особу військовополоненого та місце його утримання; відсутність зв’язку з рідними, ненадання їм інформації про місцезнаходження, стан здоров’я та умови утримання військовополоненого; утримання військовополонених на небезпечній відстані від зони бойових дій. Оскільки бойвові дії, переважно, ведуться на території України то момент потрапляння у полон, може відбуватися, в тому числі і на тимчасово окупованих територіях України. З початку війни на території України межі та кордони тимчасово окупованих території постійно змінюються. Актуальним питанням залишається точне визначення ліній зіткнення, що дозволяють в «натурі» здійснити виокремлення державної території із правовим режимом тимчасової окупації, адже під час активної фази бойових дій такі «лінії» можуть мати виключно тимчасовий характер. Перебування в межах тимчасово окупованих територій може бути примусовим та добровільним. Тимчасова окупація російською федерацією територій України незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав, однак межі окупованих територій – категорія динамічна. Національні «закони про окупацію» автоматично не породжують визнання факту окупації та відповідальності держав за міжнародним правом, більш того одним і тим самим територіям надається «в моменті» різний правовий статус Україною та державою – окупантом (рф). Одночасно положення міжнародного гуманітарного права є обов’язковими для виконання в тому числі на територіях, правовий статус яких сторони конфлікту оцінюють по-різному. З військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Будь-яка незаконна дія чи бездіяльність з боку держави, що тримає в полоні, які спричиняють смерть або створюють серйозну загрозу здоров’ю військовополоненого, що перебуває під її владою, забороняються та будуть розглядатись як серйозне порушення вимог міжнародного гуманітарного права. Яка країна відповідає за дотримання прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території? Який зміст гарантії «гуманне поводження»? Чи перебуває місцезнаходження військовополоненого військовослужбовця в кореляції з повнотою реалізації вказаної гарантії? З якого моменту у військовополоненого військовослужбовця виникає вказана гарантія? Зазначена стаття є спробою надати відповіді на зазначені питання
  • Ескіз
    Документ
    Право на інформацію та телемарафон «Єдині новини»: специфіка співіснування в умовах воєнного стану
    (Університет «КРОК», 2024) Чистякова, А.С.; Чистякова, Анастасія Сергіївна
    Однією з особливостей воєнного стану в Україні є запровадження та функціонування інструменту української влади для інформування широкої аудиторії - телемарафону «Єдині новини». Зазначена платформа являє собою, по суті, узгоджені дії в висвітленні фактів, поданні їх в єдиному форматі, з єдиним підтекстом, з єдиною оцінкою. Ретроспективно оцінюючи вплив зазначеного владного інструменту, можна констатувати, що він здебільшого, негативно вплинув на демократичні процеси і негативно оцінюється міжнародними інституціями, які здійснюють моніторинг свободи слова. Аналіз законодавства інших країн, що регулює воєнні стани дає підстави для висновку, що запровадження таких владних платформ не є обов’язковим для країн, які перебувають у військовому конфлікті, а, скоріше, є винятковим заходом, який має на меті, в основному – здійснення контролю подання інформації, що, очевидно, обмежує права і свободи і який застосовується Україною. Монополізацію каналів та узгодженість у поданні/висвітленні інформації, очевидно, можна вважати проявом цензури, що дозволяє розглядати діяльність телемарафону «Єдині новини» в кореляції зі свободою слова, свободою мас-медіа, а також правом на доступ до інформації. Зміни до законодавства під час особливих періодів, як правило, мають безсистемний характер та характеризуються домінуванням гіпертрофованого публічного інтересу в тому числі в сфері реалізації права на інформацію. Ситуація ускладнюється тим, що допустимих меж чи механізмів контролю домінування публічного інтересу під час воєнного стану немає, що провокує зловживання в цій сфері. Таким чином виникає питання чи може держава роблячи відступ від зобов’язань, втручатися в сферу свободи вираження поглядів шляхом монополізації інформаційного простору? Чи є такі заходи допустимими та правомірними навіть в умовах воєнного стану. У статті аналізується оцінки діяльності телемарафону, обгрунтовується наявність зв’язку між правом на отримання інформації та правом на свободу вираження поглядів.