Legal Bulletin
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/365
Збірник наукових праць «Legal Bulletin» є правонаступником видання «Правничий вісник Університету «КРОК», який було засновано у 2006 році (Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № ІІ237-ІІ7Р від 19.05.2006 р.) а в 2010 року внесено до переліку фахових видань України (Бюлетень ВАК України. – 2010. – № 3. – С. 11; В 2015 році наказом Міністерства освіти і науки України №1328 від 21.12.2015 року). «Правничий вісник Університету «КРОК» внесено до переліку фахових видань, та міжнародних бази даних: Index Copernicus International; Ulrich’s Periodicals Directory, США (international database Ulrich’s Periodicals Directory, USA).
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Історико-правові аспекти становлення права на доступ до суду(Університет «КРОК», 2024) Доляновська, І.М.; Ситий, В.О.; Доляновська, Інна МиколаївнаУ статті здійснюється аналіз історико-правових аспектів становлення права на доступ до суду. Визначено, що право на доступ до суду, що формувалося та закріплювалося в нормативно-правових актах протягом тисячоліть, і яке зазнало своєрідної трансформації, було наслідком діяльності держави та її органів у сфері судочинства та правосуддя. З’ясовано, що історико-правові аспекти становлення права на доступ до суду дозволяють виявити характерні особливості такого права, в межах певних історичних періодів, що співпадають з формуванням як перших державних утворень, так і подальшим утворенням сучасної геополітичної карти Світу. Сформульовано періодизаційну модель становлення права на доступ до суду, яку варто розглядати у межах трьох наступних один за одним періодів. Зокрема, перший період - період Стародавніх державних утворень, де право на доступ до суду характеризувалося відносною (умовною) доступністю населення до суду, а судові спори вирішувалися особисто монархами, або подібними особами залежно від форми державного управління. Другий період - період Середніх віків, що характеризується відокремленням судової влади від інших державних інституцій, але реалізація права на доступ до суду здійснюється без державних механізмів підтримки. Третій період - Новітній період, що характеризується усвідомленням права на доступ до суду, як важливого права, що має обов’язково забезпечуватися в демократичній, правовій державі відповідними механізмами з його реалізації та підтримки. Запропоновано юридичне визначення поняття права на доступ до суду, яким є конституційна, фізична, економічна та безперешкодна можливість особи звернутися до суду у випадку можливого порушення свого законного права чи юридичного інтересу, взяти участь у процесі розгляду своєї справи в суді, а також отримати рішення у процесі розгляду спору та оскаржити його у випадку незгоди з позицією суду.Документ Принципи кримінального судочинства за судовою реформою 1864 року.(Університет «КРОК», 2024) Гаряга, О.О.У статті розглядаються принципи кримінального судочинства за судовою реформою 1864 року. Стверджується, що в основу судової реформи закладені демократичні принципи судочинства, побудовані на основі західноєвропейського законодавства з урахуванням місцевих особливостей того часу. У цьому зв’язку виокремлюються принципи усності, гласності, змагальності судочинства, попереднього розслідування у кримінальних злочинах, презумпції невинуватості, гарантії прав обвинуваченого на захист, участь у процесі адвоката, незмінності і незалежності суддів, рівності усіх перед законом. Наголошується, що реформою запроваджувався всестановий суд та інститут присяжних засідателів у окружних судах. Водночас засновувалась адвокатура, реорганізовувалась прокуратура, яка звільнялась від функцій загального нагляду й сконцентрувалась на роботі в суді. Для розгляду менш значних справ засновано виборний мировий суд, створено інститут судових слідчих, які проголошувались незалежними від поліції. Відзначається, що судові статути запровадили якісно новий світогляд щодо ролі особистості в суді. У своїй суті вони чітко заклали уяву про правову особистість, а не особистість, що потребує опіки. Фактично обвинувачений, позивач і відповідач вже були активними учасниками судового процесу. Вони володіли широким колом самостійних прав, які суд був зобов’язаний поважати. Акцентується, що принципи кримінального процесу були закріплені у Статуті кримінального судочинства. Передбачався розгляд кримінальних справ у мирових судах та у системі загальних судових місць. Мировий суддя розглядав менш важливі справи кримінального характеру. Для розгляду справ, що виходили за межі компетенції мирових судів, створювалися загальні судові місця, які складалися з двох судових інстанцій: окружного суду – одного в судовому окрузі, який включав кілька повітів та судової палати, яка діяла в межах однієї або кількох губерній і об'єднувала певну кількість судових округів. Верховним касаційним судом для всіх місцевих і загальних судів був Сенат. Зауважується, що проголошена реформа судочинства хоча й за своєю природою суперечила основам самодержавства, однак вона докорінно змінила судоустрій, процесуальне і частково матеріальне право в державі.Документ Погляди Іллі Шрага на систему правосуддя в українських землях після Судової реформи 1864 р.(Університет «КРОК», 2022) Скоморовський, В.Б.; Кінзерська, Т.В.; Скоморовський, Віталій БогдановичУ статті досліджуються погляди відомого українського адвоката, громадського і суспільно- політичного діяча Іллі Шрага на систему правосуддя в українських землях після Судової реформи 1864 р. Зазначається, що у середині ХІХ ст. центральна імперська влада оголосила низку реформ, зокрема селянську, військову, міську, земську, судову, котрі суттєво вплинули на тогочасне суспільно-політичне життя. Наголошується, що серед запропонованих реформ найбільш послідовною і завершеною була Судова реформа 1864 р. Стверджується, що реформування судової системи неодноразово ставало предметом дискусій у вищих ешелонах імперської влади. Констатується необхідність трансформації судової системи, оскільки існуюча система правосуддя не відповідала тогочасним реаліям. Вона не була досконалою, і це неодноразово доводила судова практика. Часто спостерігалась недостатня фахова кваліфікація суддів та хабарництво, суди вирішували справи, розглядаючи лише письмові матеріали слідства. Акцентується на тому, що аналіз функціонування судових установ на території українських земель після Судової реформи 1864 р. займає важливе місце у творчій спадщині І.Шрага. Зауважується, що юридичний фах ученого дозволив доволі детально досліджувати особливості функціонування судових установ з урахуванням тих суспільно-політичних і правових чинників, що суттєво впливали, а часто й визначали принципи діяльності судових інституцій. Зазначається, що будучи фаховим юристом з багатим практичним досвідом дослідник детально простежив функціонування судів після їх реформування у період царя Олександра ІІ. Стверджується, що на основі застосування порівняльного аналізу вченому вдалося простежити особливості функціонування судових установ після Судової реформи 1864 року і аж до періоду проголошених самодержавством контрреформ у судовій сфері у кінці ХІХ ст.Документ Передумови виникнення та розвиток міжнародного комерційного арбітражу як способу врегулювання спорів: часи античності та середньовіччя(Університет «КРОК», 2023) Доляновська, І.М.; Ситий, В.О.; Доляновська, Інна МиколаївнаУ статті визначено ключові передумови та перші згадки про міжнародний комерційний арбітраж у часові проміжки античності та середньовіччя. З’ясовано, що багатовікова історія становлення міжнародного комерційного арбітражу взаємопов’язана з формуванням перших держав в часи античності. Визначено, що існує дві позиції науковців щодо появи міжнародного комерційного арбітражу. За переконаннями одних, міжнародний комерційний арбітраж з’явився ще задовго до перших державних інституцій. На думку інших – арбітраж з’явився одночасно із державними інституціями, коли одна особа мала у своєму підпорядкуванні певну соціальну групу населення. Це можливо аргументувати тим, що арбітражний суд, навіть у його первинному вигляді був інституцією приватного врегулювання спору, коли особи не бажають аби їхній конфлікт розв’язувала визначена державна інституція. Підкреслено важливість історичного взаємозв’язку арбітражу (періоду античності) як поняття загального, що мав першочергове застосування і використовувався переважно для вирішення різноманітних побутових проблем, конфліктних ситуацій. На його основі з’явився комерційний арбітраж, що використовувався переважно купцями в межах однієї або кількох територіальних місцевостей. А вже згодом, розуміючи переваги застосування мирних способів врегулювання спорів, виникає міжнародний арбітраж, що включає в себе й комерційну складову. Також наведено історичні приклади в межах античності та середньовіччя вирішення тогочасними арбітрами спорів, що могли містити в собі комерційні складові. Доведено, що деякі приклади, на які посилаються науковці у своїх працях, не завжди можуть підпадати під ознаки перших комерційних арбітражів. Підсумовано, що в період античності розпочалося зародження міжнародного комерційного арбітражу, що використовувався главами держав, які зловживаючи статусом та авторитетом досягали своїх цілей – розширювати кордони держав, котрі їм належали. Посилення ролі та статусності релігії і церкви в період середньовіччя дозволили аргументувати необхідність використання мирних способів врегулювання спорів, особливо в періоди великих релігійних свят.