Передумови виникнення та розвиток міжнародного комерційного арбітражу як способу врегулювання спорів: часи античності та середньовіччя

Abstract

У статті визначено ключові передумови та перші згадки про міжнародний комерційний арбітраж у часові проміжки античності та середньовіччя. З’ясовано, що багатовікова історія становлення міжнародного комерційного арбітражу взаємопов’язана з формуванням перших держав в часи античності. Визначено, що існує дві позиції науковців щодо появи міжнародного комерційного арбітражу. За переконаннями одних, міжнародний комерційний арбітраж з’явився ще задовго до перших державних інституцій. На думку інших – арбітраж з’явився одночасно із державними інституціями, коли одна особа мала у своєму підпорядкуванні певну соціальну групу населення. Це можливо аргументувати тим, що арбітражний суд, навіть у його первинному вигляді був інституцією приватного врегулювання спору, коли особи не бажають аби їхній конфлікт розв’язувала визначена державна інституція. Підкреслено важливість історичного взаємозв’язку арбітражу (періоду античності) як поняття загального, що мав першочергове застосування і використовувався переважно для вирішення різноманітних побутових проблем, конфліктних ситуацій. На його основі з’явився комерційний арбітраж, що використовувався переважно купцями в межах однієї або кількох територіальних місцевостей. А вже згодом, розуміючи переваги застосування мирних способів врегулювання спорів, виникає міжнародний арбітраж, що включає в себе й комерційну складову. Також наведено історичні приклади в межах античності та середньовіччя вирішення тогочасними арбітрами спорів, що могли містити в собі комерційні складові. Доведено, що деякі приклади, на які посилаються науковці у своїх працях, не завжди можуть підпадати під ознаки перших комерційних арбітражів. Підсумовано, що в період античності розпочалося зародження міжнародного комерційного арбітражу, що використовувався главами держав, які зловживаючи статусом та авторитетом досягали своїх цілей – розширювати кордони держав, котрі їм належали. Посилення ролі та статусності релігії і церкви в період середньовіччя дозволили аргументувати необхідність використання мирних способів врегулювання спорів, особливо в періоди великих релігійних свят.