Правничий вісник Університету "КРОК"

Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2330

ISSN 2312-7686 (print) ISSN 2707-9155 (online) Періодичність: 4 випуски на рік. Статус: журнал є фаховим із юридичних та психологічних наук (Наказ МОН України № 1328 від 21 грудня 2015 року), індексується міжнародними наукометричними базами Index Copernicus та Google Scholar, включений до бази даних Ulrich’s Periodicals Directory (США). Правничий вісник Університету "КРОК" є міжнародним рецензованим науковим фаховим журналом, метою якого є публікація результатів фундаментальних і прикладних досліджень з юриспруденції і психології. Завданнями Правничого вісника Університету «КРОК» є сприяння розвитку вітчизняної та міжнародної науки, розширення науково-дослідницького співробітництва в Україні та в усьому світі, глобальне поширення результатів наукових студій, оприлюднення актуальних наукових результатів, підтримка молодих вчених (докторантів, аспірантів, магістрантів, здобувачів наукових ступенів і вчених звань, тощо), координація фундаментальних і прикладних юридичних та психологічних досліджень, зростання внеску вчених в суспільному житті та політичних реформах, застосування наукових знань заради людського прогресу. Публікації в журналі адресовані професійній аудиторії, науковцям, викладачам та практикам і охоплюють широке коло тематичних напрямків.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Проблеми і перспективи розвитку та функціонування медіації у вітчизняних судах
    (Університет «КРОК», 2020) Француз, А.Й.; Бабат, О.І.; Француз, Анатолій Йосипович
    У статті досліджено теоретико-правові основи становлення та розвитку медіації в Україні. Медіація – переговорний процес за участю третьої сторони, що сягає своїм корінням в історію розвитку людських відносин, але оформився як сучасна практика розгляду конфліктних ситуацій лише в другій половині XX століття. Сьогодні в країнах з розвиненою правовою системою медіація досить широко застосовується при вирішенні різних конфліктів, а люди все частіше вдаються до допомоги медіаторів. Статистика показує, що в більшості випадків їм вдається вирішити конфлікт успішно. Основною перевагою медіації є активна позиція сторін у комунікативній взаємодії, проте сучасні українські реалії дещо інші – громадяни України ставляться з деякою пересторогою до самої процедури медіації. Бар’єром на шляху масштабного практичного впровадження медіації загалом у вітчизняну правову систему, зокрема її інтеграції в судову систему, є відсутність обов’язкової досудової медіації, законодавчої бази, яка регламентує можливість здійснювати переспрямування осіб, що беруть участь у суперечці, на обов’язкове проходження процедури медіації, а також відсутність можливості застосування матеріальних заходів впливу на осіб-учасників спору, які перешкоджають позасудовому врегулюванню спору. Разом з тим, процесуальне законодавство та практика його застосування в зарубіжних країнах передбачають регулювання проблемних питань співіснування і взаємодії інституту медіації з органами правосуддя. Особливість процедури медіації полягає в тому, що сторони бажають за участі посередника (медіатора) знайти взаємоприйнятне рішення в своєму спорі та врегулювати його. Медіатор, який є по суті арбітром або представником будь-якої зі сторін спору, по факту виконує функції проміжної ланки – транслятора (переговорника) між ними. Медіатор не володіє правом приймати рішення щодо спору в рамках проведення процедури і по його суті. Медіатор виявляє, сприяє виявленню справжніх намірів сторін, їх реальних потреб при обговоренні й допомагає знайти спільне для обох сторін рішення.