Правничий вісник Університету "КРОК"

Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2330

ISSN 2312-7686 (print) ISSN 2707-9155 (online) Періодичність: 4 випуски на рік. Статус: журнал є фаховим із юридичних та психологічних наук (Наказ МОН України № 1328 від 21 грудня 2015 року), індексується міжнародними наукометричними базами Index Copernicus та Google Scholar, включений до бази даних Ulrich’s Periodicals Directory (США). Правничий вісник Університету "КРОК" є міжнародним рецензованим науковим фаховим журналом, метою якого є публікація результатів фундаментальних і прикладних досліджень з юриспруденції і психології. Завданнями Правничого вісника Університету «КРОК» є сприяння розвитку вітчизняної та міжнародної науки, розширення науково-дослідницького співробітництва в Україні та в усьому світі, глобальне поширення результатів наукових студій, оприлюднення актуальних наукових результатів, підтримка молодих вчених (докторантів, аспірантів, магістрантів, здобувачів наукових ступенів і вчених звань, тощо), координація фундаментальних і прикладних юридичних та психологічних досліджень, зростання внеску вчених в суспільному житті та політичних реформах, застосування наукових знань заради людського прогресу. Публікації в журналі адресовані професійній аудиторії, науковцям, викладачам та практикам і охоплюють широке коло тематичних напрямків.

Переглянути

Фільтри

2015 - 20204

Налаштування

Ключове слово: search.filters.subject.медіатор

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    Документ
    Медіація у сфері охорони здоров’я - правові проблеми та перспективи розвитку
    (Університет "КРОК", 2015) Двірська, О.В.
    У даній статті аналізуються основні переваги розгляду медичних спорів за допомогою проведення процедури медіації, визначаються відмінності процедури медіації від судового розгляду, описуються основні принципи процедури медіації. У висновку дається оцінка існуючого положення процедури медіації за медичними спорами в Україні та можливого вектора розвитку даного інституту
  • Ескіз
    Документ
    Досвід країн Співдружності Незалежних Держав у питаннях правового регулювання медіації в господарських спорах
    (Університет «КРОК», 2018) Поліщук, В.В.
    Стаття присвячена висвітленню досвіду країн Співдружності Незалежних Держав у питаннях правового регулювання медіації у господарських спорах. Автором проаналізовано загальний розвиток медіації у світі та визначено особливості її розвитку в країнах Співдружності Незалежних Держав. Здійснено висновок щодо проблем, які об’єднують країни Співдружності Незалежних Держав у питаннях використання медіації. Проаналізовано праці вірменських, російських, грузинських науковців, у яких визначено, що від запровадження та використання медіації у господарських спорах виграють держава та суспільство. Держава отримує можливість делегувати частину своїх повноважень пересічним громадянам, а суспільство вчиться відповідальності за прийняття власних рішень. Автором проаналізовано досвід Азербайджану, Киргизстану, Грузії, Казахстану, Вірменії, Білорусії, Молдови, Грузії, Узбекистану, Монголії щодо правового регулювання медіації. Здійснено аналіз перспектив розвитку медіації в Таджикистані та Туркменістані. Взято до уваги дослідження вірменського науковця щодо моделей медіації та зроблено висновок, що в країнах Співдружності Незалежних Держав існують обов’язкова і добровільна моделі медіації. Автором зроблено висновок, що у переважній більшості країн медіація здійснюється на підставі законів про медіацію. У таких країнах, як Білорусь, розроблено низку нормативно-правових актів, які визначають порядок здійснення медіації, форми документів під час її організації, порядок ведення реєстру медіаторів. У Казахстані затверджено порядок навчання медіаторів. Досвід Азербайджану показує можливість затвердження дорожніх карт здійснення медіації. Також автором здійснено висновки, що майже у всіх країнах Співдружності Незалежних Держав проводяться спільні дослідження з країнами Європейського Союзу та з міжнародними організаціями, які підтримують розвиток медіації в країнах Співдружності Незалежних Держав. Проаналізовано, що досвід країн Співдружності Незалежних Держав є важливим і для України, оскільки всі ці країни мають спільне минуле у складі Радянського Союзу. Автором зроблено висновок, що деякі проблеми, такі як неготовність громадян активно використовувати інші способи вирішення спорів, існують і в Україні. Відтак, дослідження є практичним та таким, що дозволяє Україні оцінити розвиток медіації в країнах, які також мають спільне радянське минуле.
  • Ескіз
    Документ
    Правове регулювання місця та ролі третьої сторони у переговорному процесі
    (Університет «КРОК», 2019) Вайнагій, М.В.
    В статті висвітлюються думки щодо межі суб’єктивного і об’єктивного підходів; історичних передумов посередництва; місця та ролі третьої сторони; що має враховувати та брати до уваги третя сторона; мотивів для залучення третьої сторони. Також аналізуються функції посередництва, основні принципи, переваги та форми залучення третьої сторони до переговорного процесу з метою врегулювання суперечки. Крім того, досліджуються норми та положення міжнародно-правових документів, які врегульовують участь третьої сторони у вирішенні спорів. Окремо висвітлено що являють собою суд, судді в якості третьої сторони, що являють собою арбітраж, арбітри як третя сторона та що являють собою медіація, медіатори, виконуючи функцію третьої сторони. На підставі проведеного аналізу дається порівняльна таблиця характерних особливостей суду, арбітражу та медіації. Разом з тим, висвітлюється інформація щодо кількості законопроєктів у парламенті України (Верховній Раді України) різних скликань та спроби врегулювати питання посередництва (медіації) на законодавчому рівні. Паралельно проведений аналіз процесуальних кодексів (кримінального процесуального кодексу, цивільного процесуального кодексу, господарського процесуального кодексу та кодексу адміністративного судочинства України на предмет досудового врегулювання спору за домовленістю між собою та за участю судді. У висновках зазначається про золоте правило моралі – вчиняти іншим те, чого самі собі бажаємо; три основні форми участі третьої сторони – суд, арбітраж, посередництво (медіація); відсутність чіткого визначення поняття «суд», «суддя»; медіація – найбільш приваблива форма посередництва при вирішенні спорів; найоптимальніше розв’язання спірної ситуації – взаємний виграш сторін спору; у спорі немає абсолютно правої чи абсолютно винної сторони; емпатія – оптимальний шлях до прийняття взаємоприйнятного рішення щодо спірної ситуації.
  • Ескіз
    Документ
    Проблеми і перспективи розвитку та функціонування медіації у вітчизняних судах
    (Університет «КРОК», 2020) Француз, А.Й.; Бабат, О.І.; Француз, Анатолій Йосипович
    У статті досліджено теоретико-правові основи становлення та розвитку медіації в Україні. Медіація – переговорний процес за участю третьої сторони, що сягає своїм корінням в історію розвитку людських відносин, але оформився як сучасна практика розгляду конфліктних ситуацій лише в другій половині XX століття. Сьогодні в країнах з розвиненою правовою системою медіація досить широко застосовується при вирішенні різних конфліктів, а люди все частіше вдаються до допомоги медіаторів. Статистика показує, що в більшості випадків їм вдається вирішити конфлікт успішно. Основною перевагою медіації є активна позиція сторін у комунікативній взаємодії, проте сучасні українські реалії дещо інші – громадяни України ставляться з деякою пересторогою до самої процедури медіації. Бар’єром на шляху масштабного практичного впровадження медіації загалом у вітчизняну правову систему, зокрема її інтеграції в судову систему, є відсутність обов’язкової досудової медіації, законодавчої бази, яка регламентує можливість здійснювати переспрямування осіб, що беруть участь у суперечці, на обов’язкове проходження процедури медіації, а також відсутність можливості застосування матеріальних заходів впливу на осіб-учасників спору, які перешкоджають позасудовому врегулюванню спору. Разом з тим, процесуальне законодавство та практика його застосування в зарубіжних країнах передбачають регулювання проблемних питань співіснування і взаємодії інституту медіації з органами правосуддя. Особливість процедури медіації полягає в тому, що сторони бажають за участі посередника (медіатора) знайти взаємоприйнятне рішення в своєму спорі та врегулювати його. Медіатор, який є по суті арбітром або представником будь-якої зі сторін спору, по факту виконує функції проміжної ланки – транслятора (переговорника) між ними. Медіатор не володіє правом приймати рішення щодо спору в рамках проведення процедури і по його суті. Медіатор виявляє, сприяє виявленню справжніх намірів сторін, їх реальних потреб при обговоренні й допомагає знайти спільне для обох сторін рішення.