Публікації викладачів та співробітників
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/118
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Аналіз стану інноваційного розвитку авіабудівних підприємств України(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет»., 2020) Карюк, В.І.; Карюк, Вікторія ІванівнаУ статті визначено сутність та основні підходи до поняття «інновація», сформовано авторське поняття інноваційного розвитку підприємства; у процесі дослідження специфіки функціонування авіапромислового сектору України розглянуто і проаналізовано складові інноваційного розвитку авіабудівного підприємства, визначено основні негативні тенденції, що характеризують стан інноваційного розвитку підприємств авіабудівної промисловості України, спричинені кризовими явищами в економіці та виникненням проблеми імпортозаміщення; проаналізовано динаміку розвитку підприємств, що займаються виробництвом повітряних і космічних літальних апаратів та супутнього устаткування, та, зокрема тих, що є інноваційними, на основі чого зроблено висновок, що рівень розвитку інноваційної сфери у вітчизняній авіапромисловій галузі є досить низьким та має спадну тенденцію, що підтверджується низьким рівнем впровадження технологічних інновацій та зменшенням кількості авіабудівних підприємств, які займаються інноваційною діяльністю; встановлено, що інноваційний розвиток підприємств вітчизняної авіабудівної галузі відбувається наразі екстенсивним шляхом, оскільки нарощення інноваційних показників здійснюється більш ніж на 80% за рахунок придбання машин, обладнання та програмного забезпечення у сторонніх організацій при незмінному рівні існуючої технічної основи виробництва та майже за відсутності власних наукових досліджень і розробок; запропоновано систему заходів, що в сукупності з державною підтримкою та з іншими факторами зовнішнього і внутрішнього середовища підприємств, мають бути спрямовані на формування оновленої парадигми розвитку інноваційної діяльності авіапромислової галузі УкраїниДокумент Інноваційний розвиток як інструмент економічної безпеки(Західноукраїнський національний університет, 2021) Неустроєв, Юрій Геннадійович; Правдивець, Олександр МиколайовичСтаття присвячена актуальному напряму прийняття управлінських рішень – забезпечення економічної безпеки. Поточна ситуація кардинально змінила підхід управлінців до даного питання, і на основі опрацьованих наукових та інформаційних джерел зазначаємо зміщення дискусії від обговорення доцільності забезпечення економічної безпеки до конкретних рішень з її забезпечення. Головною метою даної публікації є розгляд економічної безпеки на різних інституційних рівнях, визначення головних чинників її формування та дослідження впливу на цей процес інноваційного розвитку. Встановлено, що економічна безпека є запорукою тривалого розвитку та захищеності, а тому її підтримка та формування є актуальним заданням для дослідження. Її розглядають на різних рівнях управління: державному, регіональному та на рівні підприємства. Визначено головні ознаки економічної безпеки підприємства: економічну рівновагу та конкурентоспроможність з деталізованим їх описом. Досліджено суть економічної безпеки регіону та зазначено, що не можна стандартизувати підхід до формування економічної безпеки регіонів, бо кожен із них є унікальним та потребує індивідуального підходу з огляду на географічне положення, спеціалізацію, ресурсний потенціал та господарські можливості. Представлено порівняння основних елементів економічної безпеки країни та регіонів за такими напрямами: економічна незалежність/ автономність, стійкість і стабільність національної економіки, здатність до саморозвитку і прогресу. Розглянуто суть інноваційної діяльності з урахуванням затверджених визначень в нормативно-законодавчих актах України. Визначено, що активізувати інноваційний розвиток неможливо без вивчення зарубіжного досвіду інноваційної діяльності, а саме аналізу моделей інноваційного розвитку економіки провідних країн світу, і на основі вивчення даного напряму систематизовано інструменти активізації інноваційного розвитку в зарубіжних країнах. Визначені перспективи подальших наукових досліджень, зокрема інноваційний розвиток є основою формування економічної безпеки, а взаємовплив на формування економічної безпеки трьох рівнів: держави, регіонів, бізнесових структур, потребує подальшого дослідження.Документ Умови формування ефективної зайнятості(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2021) Петрова, І.Л.; Лопушняк, Г.С.; Петрова, Ірина ЛеонідівнаУ статті проводиться ідея щодо розвитку концепції ефективної зайнятості і створення умов для її реалізації. За сучасних умов теоретичні конструкти повної та продуктивної зайнятості вступають у протиріччя з вимогами інноваційно-інформаційного суспільства, не враховують особливостей формування сучасних людських ресурсів, соціалізації соціально-трудових відносин, пріоритету підвищення рівня та якості життя населення країни. Натомість концепція ефективної зайнятості вирішує цю суперечність, оскільки охоплює не тільки економічну доцільність зайнятості, але й її соціальну результативність. Ефективною може вважатися зайнятість, яка забезпечує продуктивне використання людських ресурсів і, разом з тим, призводить до суттєвого поліпшення умов життєдіяльності працівників. У статті зазначається, що на даний момент в українській економіці сформована модель неефективної зайнятості. Про це доказово свідчить недовикористання людського потенціалу, незабезпеченість працездатного населення ефективними робочими місцями, наявність і навіть зростання безробіття, поширення неформальної зайнятості, незбалансованість, структурні і регіональні диспропорції ринку праці, збільшення міграційного відтоку трудоактивного населення. Неефективність зайнятості позначається на зниженні основних макроекономічних показників. Доводиться необхідність розробки моделі ефективної зайнятості та пропонуються заходи до її практичної реалізації. Серед факторів побудови системи ефективної зайнятості в статті зроблено акцент на таких заходах як перехід до опосередкованих, м’яких форм управління людськими ресурсами, стимулювання інноваційного розвитку економіки в усіх її сферах і видах діяльності, розвиток гнучких форм зайнятості, сприяння самозайнятості, проведення активної соціальної політики, включаючи, насамперед, модернізацію відносин у сфері оплати праці.