Наукова періодика Університету "КРОК"
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/280
Переглянути
8 результатів
Результати пошуку
Документ Відшкодування шкоди, завданої публічними суб’єктами у сфері нормотворчої діяльності: окремі теоретико правові аспект(Університет «КРОК», 2022) Француз-Яковець, Т.А.; Гавриленко, О.О.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаДаною науковою статтею робиться спроба проаналізувати підстави притягнення публічних суб’єктів до деліктної відповідальності за шкоду, завдану особам прийняттям правового акту індивідуальної дії, який надалі було визнано незаконним та скасовано в судовому порядку. Першочерговою метою прийняття нормативно-правових актів є, зокрема, створення додаткових умов для реалізації прав осіб або їх захисту, на практиці нерідко виникають ситуації, коли наслідком прийняття нормативно-правового акту є порушення прав фізичних або юридичних осіб. Саме тому законодавець передбачив відповідальність публічних суб’єктів за шкоду, завдану особам прийняттям нормативно-правового акту у ст. 1175 ЦК України. Дана норма передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом влади нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується публічним суб’єктом, якого представляє відповідний орган влади: державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування. Проаналізувавши її, можна прийти до висновку, що підставою її застосування є завдання шкоди прийняттям саме нормативно- правового акту. Проте, цивільне законодавство передбачає, що суд може визнавати незаконним та скасовувати не лише нормативно-правові акти.Документ Правові аспекти проведення вакцинації в Україні: між правами особи та інтересами суспільств(Університет «КРОК», 2022) Француз-Яковець, Т.А.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаУ статті розглядаються питання прав людини крізь призму проведення вакцинації. Проаналізовано міжнародні та національні норми, а також практику діяльності ЄСПЛ щодо прав людини в контексті проведення імунізації та обов’язки людини відносно суспільства в якому вона проживає. Питання припустимості застосування обов’язкової вакцинації не є новими, але в сучасних умовах вони набувають особливої актуальності. Сьогодні ми є свідками того, як державою створюються умови аби заохотити та навіть примусити до вакцинації у зв’язку з поширенням коронавірусної інфекції. Людина опиняється перед «вибором без вибору», адже реалізувати базові свої права, скажімо право на працю чи право на вільне пересування, стає неможливо, за умови відсутності сертифіката про вакцинацію. Разом з тим, такий наполегливий примус до вакцинації у випадку поширення коронавірусної інфекції особливо збурює певну частину суспільства у зв’язку з тим, що такої наполегливості та агітації відносно вакцинації від інших інфекційних захворювань не доводилось спостерігати. Визначено, що держава може застосувати обов’язкову вакцинацію, але за наявності законодавчих підстав та пропорційності застосування. Проведення вакцинації має бути легітимним та правомірним. За для уникнення порушень прав громадян на практиці, постає необхідність чіткого законодавчого регулювання в процесуальному аспекті, а саме у сфері реалізації та проведення вакцинації. Встановлено, що як національні, так і міжнародні норми вказують, що вакцинація – це право людини, яким вона користується свідомо, зважуючи всі ризики та переваги. Згода людини на проведення будь-якого роду вакцинації є обов’язковою, а тому неприпустимо використовувати засоби залякування та примусу в даному контексті. Автор стверджує, що досягти високого рівня вакцинації в суспільстві можна виключно шляхом надання правдивої інформації, встановлення відповідальності за наслідки вакцинації, що загалом сприятиме формуванню довіри населення до системи охорони здоров’я.Документ Інститут англійської мови в Україні: історико - правовий вимір(Університет «КРОК», 2023) Француз-Яковець, Т.А.; Павлусенко, О.В.; Француз-Яковець, Тетяна Анатоліївна; Павлусенко, Олена ВасилівнаНі для кого не секрет, що сучасний світ змінюється з шаленою швидкістю. Зникають видимі та невидимі кордони, як наслідок новітніх систем комунікацій та процесу глобалізації. Сьогодні вже нікого не здивуєш міжконтинентальним спілкуванням. Завдяки сучасним технологіям світ стає доступнішим. Але, такий технологічний прогрес, вимагає від кожного з нас зустрічних трансформацій та систематичного самовдосконалення. Це створює необхідність долучення до світової культури. Більшість такі перспективи лякають, але декого спонукає до розвитку. У час, коли Інтернет є майже у кожній точці світу, ми можемо спілкуватися з ким хочемо, якщо обидва співрозмовники володіють однією мовою. Має сенс вивчати іноземні мови. Стимулює нас до цього процесу можливість вільного спілкування та підтримка відносин з людьми інших країн. Доречно зазначити, що ніколи не знаєш, які знання можуть знадобитися завтра. Знання іноземної мови, а ще краще декількох, завжди стануть у пригоді, особливо в бізнесі, кар’єрі, особистому житті тощо. Носієм культури та її передавачем є саме мова. Варто звернути увагу на той факт, що наразі декілька мов у світі змагаються за статус мови майбутнього. Більш ніж півтора мільярди людей говорять китайською, сотні мільйонів французькою, іспанською, португальською та іншими мовами. Але саме англійська займає пальму першості як мова міжнародного спілкування, є своєрідною візою в світ без кордонів. Дана стаття актуалізує питання правового статусу інституту англійської мови в Україні. У статті досліджено процес формування та розвиток даного інституту в Україні від початку зародження до сьогодення. Такі знання мають стати міцною основою для формування в суспільстві усвідомлення значення англійської мови як важливого чинника на шляху збереження, стабілізації та майбутньої вiдбудови держави. Здiйснено порiвняльний аналiз з аналогiчними нормами основних законiв інших країн світу.Документ Притягнення публічних суб'єктів до деліктної відповідальності без врахування вини: поняття та загальнотеоретична характеристика(Університет «КРОК», 2023) Француз-Яковець, Т.А.; Гавриленко, О.О.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаУ даній науковій статті приділено увагу такій особливості деліктної відповідальності публічних суб’єктів як можливість її настання без врахування вини. Здійснено короткий огляд історії становлення та розвитку інституту деліктної відповідальності без врахування вини. Зроблено спробу проаналізувати основні наукові погляди щодо питання можливості настання деліктної відповідальності незалежно від вини загалом і настання такого виду відповідальності для публічних суб’єктів, зокрема. В цивільному законодавстві України чітко визначено, що держава, Автономна Республіка Крим та органи місцевого самоврядування відшкодовують шкоду, завдану відповідними органами влади або їх посадовими та (або) службовими особами незалежно від вини таких органів або осіб (ст. 1173-1175 ЦК України). Незважаючи на однозначність національного законодавця у питанні можливості притягнення публічних суб’єктів до деліктної відповідальності без врахування вини, серед науковців-цивілістів щодо даного питання досі ведуться дискусії. Так, на сьогоднішній день у науковому колі сформувалася як група науковців, які є прихильниками ідеї можливості притягнення осіб до деліктної відповідальності без врахування вини та, зокрема, притягнення публічних суб’єктів до такого виду відповідальності, так і група науковців, які виступають проти ідеї притягнення будь-яких суб’єктів до деліктної відповідальності, якщо безпосередньої вини таких суб’єктів у заподіянні шкоди немає. Одним із аргументів прихильників такої ідеї є те, що першочергова мета притягнення суб’єктів, зокрема і публічних суб’єктів до деліктної відповідальності полягає в тому, щоб швидше відновити порушені права потерпілої особи та відшкодувати завдану їй шкоду. Натомість одним із аргументів противників ідеї можливості настання деліктної відповідальності без врахування вини, в тому числі і для публічних суб’єктів, є теза, що притягнення суб’єктів до безвинної відповідальності суперечить принципу справедливості. Аргументи як прихильників, так і противників ідеї настання деліктної відповідальності без врахування вини, зокрема і для публічних суб’єктів, заслуговують на більш детальний науковий аналіз.Документ Інститут медіації: зарубіжний досвід та вітчизняні реалії(Університет «КРОК», 2023) Француз-Яковець, Т.А.; Бабат, О.І.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаУ статті розглядається інститут медіації, а також особливості його застосування в Україні та зарубіжних країнах (США та Великобританії). Досліджено правову природу та сутність медіації як інституту альтернативного вирішення спорів. Визначено особливості правового регулювання процесуальних та методологічних аспектів медіації чинними міжнародно-правовими документами. Проаналізовано світовий досвід європейських країн у застосуванні медіації та положення законодавства, що регулюють її застосування, з урахуванням особливостей існуючих правових систем. Висвітлено реалії та перспективи законодавчого запровадження медіації в Україні. Розглядаючи інститут медіації та особливості його застосування в Україні, автор аналізує досвід застосування інституту медіації та особливості його застосування у США та Великій Британії у використанні медіації як альтернативної процедури вирішення спорів та з'ясовує, чи впливає створення законодавства про медіацію в цих країнах на її поширення та практичну ефективність. Міжнародна практика вже давно закріпила на законодавчому рівні різні альтернативні форми вирішення господарських, цивільних та адміністративних справ, а саме переговори, арбітраж, фасилітацію та медіацію, оскільки ці процедури зазвичай є успішними і конфліктуючим сторонам не доводиться шукати подальшого судового захисту. В Україні законодавці, усвідомлюючи переваги медіації, розробили відповідний закон, який був прийнятий Верховною Радою. Однією з суттєвих переваг медіації є її швидкість у порівнянні з судовим розглядом, адже за статистичними даними за 2020 рік на розгляді суддів перебуває близько 1 407 795 процесуальних звернень та цивільних справ, з яких 291 009 не розглянуто, що свідчить про перевантаження судової системи, яке безпосередньо тягне за собою затягування розгляду справ та порушення однієї з основних засад цивільного судочинства - права на справедливий судовий розгляд. Ефективність медіації в цілому полягає в тому, що основний позитивний ефект полягає в тому, що після її завершення сторони чітко розуміють, що результат, якого вони досягли, був напрацьований ними безпосередньо, і у них не виникає відчуття, що одна з них отримала щось менше, ніж інша. Крім того, варто відзначити гнучкість процедури, оскільки угода, укладена сторонами в результаті медіації, розподіляє їхні права, обов'язки та вигоди зовсім по-іншому, ніж це було б передбачено судовим рішенням, що ґрунтується на нормах права. Крім того, автор також аналізує Закон України «Про медіацію» та застосування медіації в умовах воєнного стану в Україні.Документ Актуальні проблеми законодавства у сфері фізичної культури і спорту в Україні(Університет «КРОК», 2023) Француз-Яковець, Т.А.; Нігруца, О.О.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаДана наукова стаття присвячена розгляду актуальної проблеми законодавства у сфері спорту. Обґрунтовано, що сьогодні залишається проблемним визначення місця спортивного права у правовій системі України. Як наслідок – переважна більшість спортивних правовідносин залишається нерегламентованою в українському законодавстві. Аргументовано, що система норм, що регулює питання фізичної культури та спорту, тобто спортивне право – це новий напрям в українській юриспруденції, що охоплює загальні відносини, які виникають у сфері фізичної культури та спорту. Значення спорту у сучасному світі ґрунтується на визнанні безумовної важливості даної діяльності для людини, держави та суспільства загалом. З позиції гуманізму найвищою цінністю при цьому визнається сама людина, її щастя, здоров’я, свобода та достоїнство, різносторонній та гармонічний розвиток, прояв усіх її можливостей. Обґрунтовано, що у сучасний період в Україні й у всьому світі зростає роль законодавства, що регулює сферу фізичної культури та спорту. Фізичне виховання громадян в нашій країні є невід'ємною частиною здорового життя населення і предметом особливої уваги з боку держави, що зумовлює необхідність більш глибокого вивчення та розуміння внутрішньої логіки та закономірностей розвитку правових норм, сукупність яких наразі поєднується у систему спортивного права. Автором виділено та проаналізовано основні напрями розвитку законодавства у сфері спорту та окреслено головні проблемні аспекти. Виокремлено основні недоліки чинного законодавства у сфері та спорту та наведено актуальні напрями розвитку законодавства у сфері спорту в Україні, спортивного права як галузі права. У статті відзначено, що незважаючи на те, що у світі вже давно існує спортивне право як окремий напрям юриспруденції, а в Україні законодавство щодо правового регулювання суспільних відносин у сфері фізичної культури й спорту лише формується.Документ Відшкодування шкоди, завданої неконституційним нормативно-правовим актом, на підставі ст. 1175 ЦК України: аналіз судової практики(Університет «КРОК», 2023) Гавриленко, О.О.; Француз-Яковець, Т.А.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаУ даній науковій статті зосереджено увагу на питанні можливості застосування ст. 1175 ЦК України як підстави відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок визнання нормативноправового акту неконституційним. Здійснено спробу проаналізувати сформовану на сьогоднішній день національну судову практику щодо питання можливості застосування ст. 1175 ЦК України у таких випадках. Визначено, що в судовій практиці немає єдиного підходу щодо даного питання: є суди, які на підставі ст. 1175 ЦК України задовольняють позови про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неконституційності нормативно-правового акту, та є такі, які в подібних судових справах у задоволенні позовів про відшкодування шкоди на підставі норми вищевказаної статті відмовляють. Здійснено спробу проаналізувати аргументацію як судів, що приймають рішення про задоволення позовних вимог та призначають відшкодування шкоди, завданої внаслідок визнання нормативно-правового акту неконституційним, на підставі ст. 1175 ЦК України, так і аргументацію судів, що відмовляють в задоволенні таких позовів. Також здійснено спробу проаналізувати деякі позиції науковців-юристів щодо питання можливості поширення наслідків ст. 1175 ЦК України на правовідносини, які виникають внаслідок завдання шкоди нормативно-правовим актом, який було визнано неконституційним. Встановлено, що в науковому колі юристів-науковців також немає одностайності у цьому питанні: є як прихильники такого підходу, так і противники. Варто відмітити, що аргументація як науковців, що є прихильниками ідеї можливості застосування ст. 1175 ЦК України як підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок визнання нормативно-правового акту неконституційним, так і науковців, що є противниками такої ідеї, частково є подібною до аргументації, яку використовують суди, які застосовують ст. 1175 ЦК України в таких справах, та які відмовляють в такому застосуванні, відповідноДокумент Нормативні документи міжнародних спортивних організацій як метод регулювання правовідносин у сфері спорту в Україні(Університет «КРОК», 2024) Француз-Яковець, Т.А.; Нігруца, О.О.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаУ статті проаналізовано вплив нормативних документів міжнародних спортивних органі- зацій на регулювання правовідносин у сфері спорту в Україні. Охарактеризовано ключові нормативні докумен ти Міжнародного олімпійського комітету (МОК), такі як Олімпійська хартія, яка є основним документом, що визначає принципи та правила Олімпійського руху, а також розглянуто їх вплив на регулювання спортивних за- ходів у глобальному масштабі. Крім того розглянуто стандарти та процедури, встановлені Світовою антидопінговою агенцією (WADA), які є критично важливими для боротьби з допінгом у спорті, зокрема перелік заборонених препаратів і методів. Проаналізовано вплив Федерації міжнародного футболу (FIFA) на стандартизацію футбольних правил, звернувши увагу на «Правила гри», що детально регулюють технічні аспекти проведення міжнародних матчів. Важливість цих документів для української правової системи полягає у їх використанні як основи для регулювання національних спортивних змагань, що забезпечує узгодженість національних і між- народних стандартів. Проведено аналіз процесу імплементації міжнародних норм у внутрішнє законодавство, який охоплює адаптацію і прийняття відповідних законів, що відповідають міжнародним вимогам та водночас реагують на внутрішні потреби країни. Визначено, що імплементація міжнародних стандартів є комплексним процесом, який вимагає не тільки технічного перекладу, але й глибокого розуміння специфіки національного спортивного контексту. Сформовано висновки про те, що ефективна адаптація та використання міжнародних нормативних документів сприяє підвищенню рівня правової визначеності, створює умови для справедливого регулювання спортивних правовідносин і зміцнює міжнародний імідж України як країни, що дотримується світових стандартів у сфері спорту.