Тичина-людина і Тичина-поет у публіцистиці Є. Маланюка: контроверсійність поетичної долі

Abstract

Реалії еміграційного життя для Маланюка стали такими, що необхідно було взятися до публіцистики. Він у когорті інших почав замислюватися над роллю емігрантів як для материкової України, так і поза її межами. У своїх статтях Маланюк висловлював погляди не тільки суто політичного спрямування, частина його праць має культурологічний аспект. Це думки про ключову роль української інтелігенції, яка перебувала в еміграції, у процесі подальшого поступу не просто української нації, а власне української національної ідеї. Таким «рупором» у ті часи стали й інші публіцисти: І. Багряний, І. Кошелівець, В. Стахів та ін. Публіцистика Маланюка має широкий жанровий спектр: статті, маніфести, листи, рецензії, нотатки. Зокрема статті мають вагоме місце у його публіцистичній спадщині, оскільки репрезентують культурне середовище тієї доби не тільки українства за кордоном, а й загалом культурні світові тенденції ХХ століття.