Соціальне забезпечення: міжнародно-правовий аспект

Abstract

У статті розглянуто соціальне забезпечення крізь призму міжнародного права. Розкрито сутність соціального забезпечення, закріплення права на соціальне забезпечення та міжнародних стандартів соціального забезпечення в документах Організації Об’єднаних Націй (у Загальній декларації прав людини 1948 року, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права 1966 року), Міжнародної організації праці (Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення 1952 року, Конвенція про основні цілі та норми соціальної політики 1962 року, Рекомендацію №202 щодо мінімальних рівнів соціального захисту), Європейського Союзу (Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників 1989 року), Ради Європи (Європейська соціальна хартія, Європейський кодекс соціального забезпечення 1964 року). Метою даної статті є дослідження міжнародно-правового регулювання соціального забезпечення, міжнародного співробітництва у цій сфері, а також взаємозв’язку соціального забезпечення та економічного розвитку. Досліджено взаємозв’язок функціонування ефективних систем соціального забезпечення із досягненням Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року, які прийшли на заміну Цілям розвитку тисячоліття, які були визначені на період 2000-2015 рр. Розкрито основні ідеї Рекомендації №202 МОП щодо мінімальних рівнів соціального захисту полягають у наступному. Для набуття членства в Європейському Союзі Україна має відповідати всім критеріям членства, у тому числі й у соціальній сфері. Розглянуто мету та діяльність Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA) – організацією у сфері соціального забезпечення, яка була заснована в 1927 році під егідою Міжнародної організації праці, і сьогодні налічує понад 320 установ-членів з більш ніж 160 країн. Розкрито тезу про те, що система соціального забезпечення є національною і розробляється з урахуванням національного контексту, водночас її базові аспекти мають відповідати міжнародним стандартам соціального забезпечення, які гарантують кожній людині право на гідне життя у випадку настання соціальних випадків (ризиків).