Філософсько-правовий вимір соціальної цінності жінки у Київській Русі

Abstract

У цій статті з філософсько-правових пози цій розглянуті питання розуміння поняття «соціальна цінність людини». У сучасній на уковій літературі продукується думка, що це поняття слід осмислювати через поняття «сенс життя» і «призначення» людини. До ведено, що перше з них позначає всю повноту цілеспрямованої життєдіяльності людини, індивіда як представника людського роду; він має особовий, конкретно-історичний харак тер, він багатообразний, динамічний, ло кальний; така характеристика «сенсу» по яснюється тим, що людина по своїй суті є соціально-творча і діяльна істота і постійно ставить перед собою все нові і нові цілі й за вдання. «Призначення» виражає кінцеву мету існування людини як родової істоти, виражає сенс самого сенсу її буття як індивіда і особи. Проаналізовано, що деякі вчені визначають поняття «корисність» у сенсі «значення», «призначення» ж схильні розглядати в аспек ті «результат діяльності», а поняття зна чущість дуже близьке до поняття цінність. Визначено, що ми вважаємо, що соціальну цінність жінки слід дійсно аналізувати під «зрізом» вищезазначених понять, але в іншому розумінні: «призначення» етимологічно озна чає напрям, мету діяльності, що конкретно і необхідно зробити людині і віддзеркалює «зн чення» чи «значущість» вчинків; натомість, зміст «корисності» передається через «резуль тат діяльності», досягнення або ні кінцевої мети. Обґрунтовано, що, на нашу думку, со ціальна цінність людини, яка пізнається у зв’язку із поняттям «корисність», розумієть ся нами як досягнення людиною актуальних на сьогодення цілей, реалізація відповідних завдань, конструктивне вирішення значущих для людства у певний період проблем. Таке ви значення включає, передусім, філософський та філософсько-правовий аспекти.