Видавнича діяльність у контексті національного державотворення Української Далекосхідної Республіки

Abstract

З метою формування національної ідентичності, поширення інформації, культурно-освітньої функції, політичної боротьби, збереження історичної пам’яті в національному державотворенні Української Далекосхідної Республіки у 1917-1922 роках ефективним засобом впливу виявилась видавнича діяльність, яка стала основою та новаторським кроком українських організацій на Далекому Сході у післяреволюційний час. Одним з найважливіших результатів видавничої діяльності стало видання матеріалів Першого та Другого Українських Далекосхідних з’їздів. На історичному Першому Українському Далекосхідному з’їзді 1917 року в Микільську-Усурійському було започатковано обговорення ключових питань: створення видавничого товариства, видання періодики українською мовою та придбання друкарні. Поява українських газет у тому ж році стала реалізацією цих планів, започаткувавши видавничу діяльність. Отримані результати можуть бути використані органами державної влади для формування ефективної діаспоральної політики, зокрема, у сфері культурного, мовного, юридичного та освітнього забезпечення, а також для розробки стратегічних програм історичного розвитку українського народу в діаспорі та на території України. Це дослідження є комплексним аналізом видавничої діяльності українських організацій на Далекому Сході в контексті національного державотворення Української Далекосхідної Республіки у 1917-1922 роках. Вперше в науковий обіг вводяться раніше невідомі матеріали, що розкривають специфіку видавничої справи в регіоні. Дослідження розглядає формування видавничої інфраструктури, тематику видань та їх роль у збереженні української національної ідентичності та формуванні культурного простору української громади. Отже, видавнича діяльність відіграла ключову роль у національному державотворенні Української Далекосхідної Республіки, забезпечуючи формування національної свідомості, інформаційний обмін та культурний розвиток.