Проблеми захисту у провадженнях in absentia

Abstract

Ситуація в Україні з заочними процедурами (in absentia) досудового розслідування на фоні збільшення кількості проваджень з зао чним елементом, характеризується системними порушеннями. З одного боку, заочні процедури ніяк, по суті, не впливають на особу (адже не передбачені механізми заочного (in absentia) виконання покарань і запобіжні заходи in absentia також своє завдання не виконують, але лишається ряд питань, які не узгоджуються з іншими важливими принципами кримінального процесу: недосконалі механізми повідомлення особи про початок кримінального переслідування, які не гарантують отримання особою, відносно якої здійснюється in absentia такої інформації, відсутність у такої особи можливості впливати на проміжні результати досудового розслідування, «майже 100 % згода» слідчих суддів на будь-які ініціативи сторони обвинувачення стосовно і надання дозволу на спеціальне досудове розслідування і прийняття інших процесуально значущих рішень стосовно підозрюваного в процесі здійснення досудового розслідування. І, нарешті, лишається відкритим питання дотримання принципів змагальності та права на захист при проведенні заочних процедур, оскільки, за виключенням лише декількох відсотків проваджень (які представлені захистом за вибором підозрюваного), його забезпечення, в таких провадженнях, має виключно формальний характер. Спеціальне досудове розслідування містить ризики порушення права на захист особи, порушення принципу рівності та змагальності сторін оскільки в більшості випадків захисник за призначенням не має можливості узгодити позицію захисту з підзахисним, не може пере дати процесуальні документи та роз’яснити їх зміст, а головне – не обирає разом з підзахисним стратегію захисту. У разі, якщо у особи, стосовно якої здійснюється спеціальне досудове розслідування, не було жодної зустрічі з адвокатом та/або немає систематичної можливості спілкування в режимі «адвокат – підзахисний» або якщо адвокат не узгодив/не мав можливості узгодити позицію захисту зі своїм підзахисним можна ставити питання про порушення права на захист а також стверджувати, що у цих провадженнях право на захист є номінальним, а не реальним