Наукові уявлення про ідентичність суб’єкта на перетині суб’єктно-вчинкової та реляційної методологій

Abstract

У статті проаналізовано сучасні наукові уявлення про індивідуальну та соціальну ідентичність особистості: з одного боку, як про загально-психологічний та соціально-психологічний феномен, який визначає її місце як носія тих чи тих ідентичностей в актуальних для неї індивідуально-психологічній і соціальній реальностях, а з другого – як про чинник особистісного зростання і дальшої самоактуалізації особистості в цих реальностях, які чи то накинуті їй соціумом попри її вибір, чи то свідомо ухвалені й привласнені (інтеріоризовані) нею як її власний вибір. Особливу увагу приділено ідеям представників суб’єктно-вчинкової методології, згідно з якою цілковита відповідальність особи за якість власного життя покладається на неї виключно як на суб’єкта й повноправного його автора. Обгрунтовано думку, що процеси становлення особистості та набуття нею особистісної зрілості тісно пов’язані зі становленням й усвідомленням нею системи власних ідентичностей та набуттям належного інструментарію «користування» нею та контролю над нею. Акцентовано увагу, що зріла система ідентичностей корелює з суб’єктністю особистості, і що те й інше дає підстави вважати особистість повноправним автором своєї життєвої історії. Показано також, що можливість та успішність формування цих глибоко внутрішніх психологічних феноменів можливе лише в умовах соціального середовища, насиченого достатніми і якісними соціальними комунікаціями (соціальними реляціями), що створює можливість для якісного обміну інформацією, емоціями та інтеракціями, заснованого на принципах зворотного зв’язку між учасниками цих комунікацій. Показано, що якнайкраще висловлені ідеї пояснюються на стику суб’єктно-вчинкової та реляційної дослідницьких методологій. Показано також, що, згідно з ідеями суб’єктно-вчинкової методології, носієм зрілої системи ідентичностей може бути лише суб’єкт із зрілою суб’єктністю, активно включений в соціальні комунікації й відповідальний за все те, що відбувається з ним у просторі особистого і соціального буття. Тож саме суб’єктові як автору власних вчинків належить і персональне авторство за створення власної життєвої історії і на правах її автора, і на правах її співавтора. Згідно з реляційною методологією, призначення учасників соціальних реляцій полягає в тому, щоб бути активними і відповідальним учасниками цих реляції разом з іншими та поділяти з ними відповідальність за спільно здобуті результати. Тож ідеться про осіб, які будують історію свого життя переважно у співавторстві з іншими.