Формування національної енергетичної стратегії Угорщини

Abstract

Формування ефективних національних енергетичних стратегій країнами Центрально-Східної Європи набуває особливої актуальності в умовах глобальної енергетичної трансформації, зростання геополітичних ризиків та необхідності забезпечення енергетичної безпеки. Російсько-українська війна кардинально змінила енергетичну карту Європи, актуалізувавши питання незалежності від російських енергоносіїв. Досвід Угорщини як члена ЄС у розробці довгострокових енергетичних стратегій представляє значний інтерес для України в контексті європейської інтеграції та реформування енергетичного сектору. Ця країна, маючи схожі географічні та історичні умови з Україною, демонструє власні підходи до енергетичної політики, що робить їх досвід особливо цінним для розуміння регіональних особливостей енергетичного планування. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі особливостей формування та реалізації національних енергетичної стратегії, виявленні тенденції і відмінностей у підходах до забезпечення енергетичної безпеки та переходу до сталої енергетики, а також оцінці їх відповідності європейським стандартам та цілям кліматичної нейтральності до 2050 року. Методологія дослідження базується на системному підході з використанням методів порівняльного аналізу, структурно-функціонального методу, аналізу документів та статистичних даних, методу експертних оцінок, а також SWOT-аналізу енергетичних систем досліджуваних країн. Застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує політичний, економічний та технологічний аспекти енергетичного планування. Наукові результати. Виявлено ключові принципи формування енергетичної стратегіє Угорщини: диверсифікація енергопостачання, розвиток відновлюваних джерел енергії, модернізація енергетичної інфраструктури та забезпечення енергоефективності. Встановлено, що Угорщина робить акцент на ядерній енергетиці та газовій інфраструктурі з орієнтацією на співпрацю з Росією. У той же час країна активно імплементує європейські директиви у сфері енергетики, демонструючи власні темпи декарбонізації та підходи до енергетичної дипломатії. Перспективи подальших досліджень включають аналіз впливу енергетичних стратегій на економічний розвиток регіону, дослідження механізмів міжнародного енергетичного співробітництва та розробку рекомендацій для удосконалення енергетичної політики України з урахуванням позитивного досвіду сусідніх країн.