Корупція в кримінальному процесі: деформація правосуддя та шляхи відновлення довіри

Abstract

Корупція в кримінальному процесі є системним явищем, яке не лише підриває довіру до правосуддя, але й спотворює його сутність, перетворюючи на інструмент захисту інтересів представників влади, чиновників, політичних еліт, впливових груп і злочинних угруповань. У статті досліджуються основні форми корупційних проявів у кримінальному провадженні, зокрема хабарництво, неправомірний тиск на учасників процесу, змовництво між правоохоронцями та злочинними угрупованнями, а також зловживання процесуальними повноваженнями. Особливу увагу приділено аналізу впливу корупції на доказовий процес, який перетворюється на формальність, де юридична сила доказів визначається не їхньою об’єктивністю, а лояльністю до певних інтересів. Важливим аспектом дослідження є оцінка міжнародних механізмів протидії корупції, зокрема Конвенції ООН проти корупції (2003) та рекомендацій GRECO (Group of States Against Corruption) та OECD (Organisation for Economic Co-operation and Development). Підкреслено, що хоча ці інструменти мають значний потенціал, їхня ефективність обмежується через формальне виконання вимог без реальних системних змін. Наприклад, незалежність суддів, запобігання конфліктам інтересів і прозорість фінансування політичних партій часто залишаються на рівні декларацій. У статті запропоновано комплексний підхід до боротьби з корупцією, який включає в себе судову реформу, цифровізацію процесів, посилення громадського контролю і прозорість фінансування політичних партій та суворі санкції за порушення. Зроблено висновок, що подолання корупції вимагає не лише законодавчих змін, а й соціальної трансформації, переосмислення цінностей та політичної волі. Лише поєднання цих чинників може забезпечити стійкі результати та відновлення довіри до інститутів правосуддя. Стаття підкреслює, що успіх залежить від поєднання законодавчих змін, технологій і політичної волі.