Особливості онлайн-терапії у реляційному аналізі: ключові феномени та практика дистанційної взаємодії

Abstract

У контексті цифровізації психотерапевтичної практики та поширення дистанційних форматів особливої актуальності набуває дослідження онлайн-терапії в межах реляційного аналізу, який акцентує міжсуб’єктивні процеси, спільне творення смислу та афективну взаємодію. Пандемія COVID-19 прискорила інтеграцію онлайн-форматів, водночас актуалізувавши питання збереження глибини контакту, тілесної та емоційної присутності в умовах обмеженого сенсорного поля. Недостатня систематизованість емпіричних даних щодо досвіду реляційних терапевтів у цифровому середовищі зумовлює потребу в науковому аналізі специфіки цього формату. Метою статті є вивчення особли-востей онлайн-терапії у практиці психотерапевтів, що працюють у реляційному аналізі, з фокусом на ключові психологічні феномени та структурні характерис-тики дистанційної взаємодії. У дослідженні взяли участь 36 психотерапевтів із релевантним досвідом онлайн-роботи. Теоретично обґрунтований відбір забезпе-чував фокус на феноменах, центральних для цифрового реляційного процесу. Операціоналізація змінних, що характеризують он-лайн терапію, включала десять феноменів (афективний відгук, аналітичне третє, втіленість, цифрове відігравання, саморозкриття аналітика, спільне спостереження за процесом, радикальну прозорість, соматичний резонанс, спільну реальність та цифрову втому). Оцінювання здійснювалося за шкалою Лайкерта; дані аналізувалися за допомогою кореляційного аналізу (ρ Спірмена) з побудовою матриці інтеркоре-ляцій. Результати свідчать, що онлайн-аналітичний процес структурно організо-ваний навколо афективно-соматичних механізмів регуляції смислу. Соматичний резонанс і саморозкриття аналітика виступають центральними чинниками підтримки контакту та міжсуб’єктивної присутності, водночас пов’язуючись із підвищеним рівнем контрпереносної залученості та цифрової втоми. Виявлено структурну напругу між глибиною реляційної залученості та емоційною стійкістю аналітика. Цифрове середовище модифікує міжсуб’єктивне поле, посилюючи значущість афективної присутності як компенсаторного механізму обмеженого тілесного контакту. Отримані дані підтверджують, що онлайн-терапія в реляційному аналізі формує специфічний афективно-соматичний континуум і не зводиться до технічного перенесення очної практики у цифровий формат.