Специфіка змісту правовідносин у сфері професійного розвитку державних службовців: сутність, структура, особливості виникнення, розвитку та припинення

Abstract

У статті проаналізовано специфіку працевлаштування державних службовців. Досліджено зміст та стадії працевлаштування державних службовців. Автор наводить приклад таких стадій відповідного процесу: 1) оголошення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби; 2) створення конкурсної комісії на зайняття вакантної посади державної служби; 3) проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби; 4) призначення на посаду державної служби; 5) прийняття Присяги державного службовця. Науковцем зазначається, що особливістю стадій працевлаштування державних службовців є те, що вони визначаються як загальним законодавством (про працю), так і спеціальним (про державну службу). Виокремлено сторони та складові елементи правовідносин з працевлаштування державних службовців. Зокрема, перелічені такі сторони: фізичні особи, які бажають зайняти вакантні посади державної служби як сторона відносин працевлаштування державних службовців; суб’єкти владних повноважень, які беруть участь у працевлаштуванні державних службовців України, – особи, які уповноважені оголошувати конкурс та призначати на посаду; особи, які уповноважені організовувати та проводити конкурс. Надано загальнотеоретичну характеристику працевлаштування державних службовців. Аргументована думка, що філологічне тлумачення «працевлаштування» не сприяє єдиному розумінню даного поняття. У доктрині трудового права відносини працевлаштування визначаються по-різному. Однією з ключових характеристик правовідносин є їхня структура, яка опосередкована внутрішньою побудовою та поєднує в собі суб’єкти, об’єкти та зміст правовідносин. Автором зроблено аналіз чинного законодавства та виокремлені права особи, яка бажає вступити на державну службу. Крім того, правовідносини з працевлаштування державних службовців також характеризуються і специфічним об’єктом. Визначено, що у загальній теорії права виділяють такі теорії об’єкта правовідносин: 1) моністична (автори якої відстоюють єдність об’єкта правовідносин) і 2) плюралістична (множинність об’єктів правовідносин)