Окремі аспекти забезпечення права людини на здоров’я в умовах збройних конфліктів

Abstract

У статті авторами розглянуто основні положення щодо забезпечення права людини і громадянина на здоров’я взагалі та в умовах збройних конфліктів зокрема. Досліджено поняття “механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина” та його складові елементи. Звернута увага на те, що для забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина в умовах збройного конфлікту у науковий обіг введено поняття соціальноправового механізму захисту прав і свобод людини. Варто зауважити, що актуальність і своєчасність даної проблематики полягає в тому, щоб наголосити, що особи, які перебувають у зоні збройного конфлікту, вразливі незалежно від їхнього статусу чи роду діяльності. Тому стратегічним завданням сучасної цивілізованої держави має бути турбота про поліпшення здоров’я кожного громадянина, забезпечення ефективності діяльності системи охорони здоров’я, як сукупності загальнодержавних, галузевих та місцевих медикосоціальних заходів, створення для населення широкої доступності кваліфікованої медичної допомоги. Встановлено, що в механізмі забезпечення прав людини і громадянина можна виділити дві сторони: статичну та динамічні. Доведено, що організаційно-правовий механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина включає дві складові: нормативноправову та інституційну. Розглядаючи питання компетенції органів державної влади у сфері забезпечення права людини на здоров’я в умовах збройних конфліктів зроблено висновок про те, що існують різні критерії за якими визначається система уповноважених суб’єктів у досліджуваній сфері. Намічені рекомендації та пропозиції щодо реалізації законодавчо встановлених заходів і процедур економічного, соціального і правового характеру забезпечують право на здоров’я внутрішньо переміщених осіб, учасників АТО, осіб, які залишилися на окупованих територіях. На даний момент, фахівці, при визначенні системи уповноважених суб’єктів забезпечення права на здоров’я в умовах збройних конфліктів в Україні, роблять акцент на такі критерії: ініціювання, здійснення, захист та відновлення порушеного права.