Необґрунтованість підозри як підстава для оскарження

Вантажиться...
Ескіз

Дата

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник/консультант

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Київський регіональний центр Національної академії правових наук України

Анотація

Дискусія щодо меж судового контролю під час оскарження повідомлення про підозру в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК, зводиться, по суті, до двох абсолютно протилежних підходів: 1) обґрунтованість підозри має бути предметом перевірки в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК; та 2) перевірка обґрунтованості повідомлення про підозру виходить за межі судового контролю в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК. Судова практика з оскарження повідомлень про підозру характеризується наступними специфічними ознаками: 1) скарг в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України стає кількісно більше (в порівнянні з початком функціонування норми п. 10 ст. 303 КПК України); 2) підставами для оскарження є не тільки порушення формально-процедурних вимог, але і сутнісні / змістовні дефекти повідомлення про підозру. При цьому слід вважати правильною практику слідчих суддів, які не обмежуються виключно аналізом / оцінкою процедурних моментів під час розгляду скарг в порядку п.10 ч. 1 ст. 303 КПК, але також аналізують/оцінюють обґрунтованість підозри з позиції достатності доказів. Адже повідомлення про підозру обов’язково здійснюється у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення ( п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК). А слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК), оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК). Крім того відповідно до ст. 17 КПК підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Це означає, що докази, які обґрунтовують підозру є предметом оцінки на стадії досудового розслідування і скарги в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК передбачають здійснення такого судового контролю. Однак чи повинна сама обґрунтованість завершуватись перевіркою достатності доказів для повідомлення про підозру? Чи не повинна обґрунтованість підозри включати й перевірку правильності кваліфікації дії особи? Чи може слідчий суддя контролювати правильність кваліфікації дій особи на цьому етапі досудового розслідування? У статті аналізується останні тенденції скарг в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК та надаються відповіді на поставлені питання.

Опис

Бібліографічний опис

Чистякова А. Необґрунтованість підозри як підстава для оскарження. Нове українське право. 2025. Вип.2. С.148-152. https://doi.org/10.51989/NUL.2025.2.19

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в