Необґрунтованість підозри як підстава для оскарження

dc.contributor.authorЧистякова, Анастасія Сергіївна
dc.date.accessioned2026-09-10T06:21:00Z
dc.date.issued2025
dc.description.abstractДискусія щодо меж судового контролю під час оскарження повідомлення про підозру в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК, зводиться, по суті, до двох абсолютно протилежних підходів: 1) обґрунтованість підозри має бути предметом перевірки в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК; та 2) перевірка обґрунтованості повідомлення про підозру виходить за межі судового контролю в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК. Судова практика з оскарження повідомлень про підозру характеризується наступними специфічними ознаками: 1) скарг в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України стає кількісно більше (в порівнянні з початком функціонування норми п. 10 ст. 303 КПК України); 2) підставами для оскарження є не тільки порушення формально-процедурних вимог, але і сутнісні / змістовні дефекти повідомлення про підозру. При цьому слід вважати правильною практику слідчих суддів, які не обмежуються виключно аналізом / оцінкою процедурних моментів під час розгляду скарг в порядку п.10 ч. 1 ст. 303 КПК, але також аналізують/оцінюють обґрунтованість підозри з позиції достатності доказів. Адже повідомлення про підозру обов’язково здійснюється у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення ( п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК). А слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК), оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК). Крім того відповідно до ст. 17 КПК підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Це означає, що докази, які обґрунтовують підозру є предметом оцінки на стадії досудового розслідування і скарги в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК передбачають здійснення такого судового контролю. Однак чи повинна сама обґрунтованість завершуватись перевіркою достатності доказів для повідомлення про підозру? Чи не повинна обґрунтованість підозри включати й перевірку правильності кваліфікації дії особи? Чи може слідчий суддя контролювати правильність кваліфікації дій особи на цьому етапі досудового розслідування? У статті аналізується останні тенденції скарг в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК та надаються відповіді на поставлені питання.
dc.identifier.citationЧистякова А. Необґрунтованість підозри як підстава для оскарження. Нове українське право. 2025. Вип.2. С.148-152. https://doi.org/10.51989/NUL.2025.2.19
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.51989/NUL.2025.2.19
dc.identifier.issn2710-4826
dc.identifier.orcidhttps://orcid.org/0009-0008-9495-8143
dc.identifier.urihttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/11987
dc.language.isouk
dc.publisherКиївський регіональний центр Національної академії правових наук України
dc.subjectповідомлення про підозру
dc.subjectоскарження
dc.subjectстандарт достатніх підстав
dc.subjectзахист
dc.subjectдосудове розслідування
dc.subjectадвокат
dc.subjectкримінальне провадження
dc.subjectпрокурор
dc.titleНеобґрунтованість підозри як підстава для оскарження
dc.title.alternativeGroundlessness of suspicion as a ground for appeal
dc.typeArticle

Файли

Контейнер файлів

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Вантажиться...
Ескіз
Назва:
760-Текст статті-1465-1-10-20250616.pdf
Розмір:
195,23 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format