Теоретико-правовий аналіз застосування моделей медіації в господарських спорах

Abstract

Стаття присвячена визначенню моделей медіації, які існують у світі та обґрунтуванню найбільш відповідної моделі медіації для спорів, які виникають у бізнес-середовищі. Автором зроблено висновок, що модель медіації залежить від суб’єктного складу, рівня довіри та виду конфлікту. Медіація є гнучким, але структурованим процесом, який оперативно адаптується під потреби конкретного конфлікту. Вибір моделі медіації багато в чому залежить від виду конфлікту, який наразі буде вирішуватися, а також від самих сторін, які конфліктують. Зазначено, що серед наукової спільноти немає одностайної відповіді щодо кількості та видів моделей медіації. Однак наукові дослідження показують, що для господарських спорів найчастіше застосовуються фасилітативна, оціночна та трансформативна моделі медіації. Зроблено висновок, що фасилітативна модель медіації пропонує вести перемовини на основі інтересів конфліктуючих сторін замість посилань на права цих сторін, що передбачені законом. Фасилітативна модель медіації в господарських спорах є ефективнішою, якщо справа ще не знаходиться в суді і сторони прагнуть позасудовим методом врегулювати свій конфлікт. Також автор надає висновок, що медіатор у фасилітативній моделі медіації також не позбавлений можливості робити попередню юридичну оцінку конфлікту сторін. Здійснено дослідження, що оціночна модель також є ефективною для господарських спорів, які вже розглядаються судом, адже йдеться про оцінку їхніх позицій. Автором зроблено висновок, що медіатор, який працює в оціночній моделі медіації, звертає свою увагу на основні позиції сторін та визначає за допомогою питань причини суперечки Окрім того, оціночна медіація ставить значно більше вимог до медіатора, адже медіатор має бути фахівцем в конкретній галузі, аби вміло керувати процесом, ставити питання, надавати рекомендації, вказувати на сильні та слабкі сторони осіб, а також прогнозувати результати судового рішення і оцінювати складові частини конкретної справи. Автором спростовано доцільність використання трансформативної моделі медіації в господарських спорах, оскільки ця модель є важливою більше за цивільних спорів, де сторонами конфлікту виступають фізичні особи, а не представники бізнес-спільноти. Більше того, в господарських конфліктах йдеться більше про конфлікти організацій, які зосереджуються на відстоюванні власних позицій і рідше інтересів. Дослідження моделі медіації в господарських спорах надало пояснення, що в разі, коли справа знаходиться вже на етапі розгляду в суді, то доцільним є застосування оціночної моделі медіації, а медіатор, у свою чергу, має володіти юридичними знаннями щодо порядку розгляду справи в суді. Якщо сторони вступають у медіацію на етапі позасудового і досудового розгляду та мають за мету з’ясувати власні інтереси в конфліктній ситуації, то в такому випадку медіатору потрібно використовувати фасилітативну модель медіації.