Загальні відомості про територію Української Далекосхідної Республіки

Abstract

Мета. Метою роботи є уточнення відомих раніш, але недостатньо досліджених, виявлення нових фактів, поглиблення вивчення знань про Зелений Клин, аналіз реального стану предмета дослідження. Методика. Методика включає аналіз теоретичної та джерельної бази з подальшим узагальненням і формулюванням відповідних висновків та рекомендацій. З огляду на міждисциплінарність проблеми, в роботі використано комплекс загальнонаукових, спеціально-юридичних, спеціально-історичних та філософських методів і підходів, а також принципів об’єктивності, історизму, системності і всебічності. Результати. В процесі дослідження визначено, що Українська Далекосхідна Республіка (як прийнято вважати, Зелена Україна або Зелений Клин) мала вражаючу за загальною площею територію, що більша за територію сучасної України щонайменше у півтора рази. У статті досліджуються загальні відомості про територію, загальну площу, кордони та сполучення Зеленого Клину, яке складалось з ґрунтових, водних (річкових і морських), залізничних шляхів. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що неабияк актуалізують дослідження та висвітлення питання державотворення Українського народу минулого століття на тлі подій, які відбулися з 2014 року, а саме: анексія Автономної Республіки Крим, військове вторгнення на Східну Україну, а також повномасштабне військове вторгнення 24 лютого 2022 року на сучасну суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу Україну, що є прикладами російських експансіоністських амбіцій та імперіалістичної політики. Як наслідок сьогодні Український народ стає на захист демократичних цінностей, європейського шляху розвитку, територіальної цілісності та державного суверенітету України. Одним з етапів державотворення Українського народу є утворення Української Далекосхідної Республіки, яке тривало з 1917 року по 1922 рік, а відтак потрібно асимілювати державотворення Українського народу на тлі новітніх подій.Практична значимість. Результати дослідження може бути використано центральними, регіональними та місцевими органами державної влади у формуванні діаспоральної політики під час вирішення культурних, мовних, юридичних та освітніх потреб, а також у розробленні програм історичного розвитку Українського народу в середовищі української діаспори та на території сучасної України.