Медіація як спосіб вирішення конфліктів: ознаки та відмінності від переговорів та арбітражу

Abstract

В роботі розкрито ознаки медіації як способу вирішення конфліктів, до яких віднесено: добровільність участі та взаємодії учасників медіації; особливий статус медіатора (поєднання формальних, етичних та процедурних вимог); конфіденційність медіаційного процесу; гнучкість та адаптивність медіаційної процедури; консенсусний підхід до вирішення конфлікту; визнання значущості емоційного та психологічного аспекту конфлікту; мінімізація фінансових та часових витрат; активна участь сторін конфлікту у процесі прийняття рішень; відповідальність сторін конфлікту за виконання досягнутих домовленостей; відновлення відносин конфлікту між сторонами. Визначено відмінності між переговорами та медіацією, зокрема: 1) у медіації обов’язково існує третя сторона – медіатор, на відміну від переговорів, у яких сторони можуть залучати переговорника, а можуть самостійно здійснити переговори; 2) чітка структурованість медіаційного процесу, на відміну від переговорів, які не є формалізованими; 3) вибір переговорів або медіації залежить від рівня конфліктності між сторонами (переговори використовуються при більш низькому рівні конфліктності, коли сторони готові до взаємодії, а медіація переважно застосовується у випадках високого рівня конфлікту між сторонами, коли між сторонами виникає комунікативний бар'єр); 4) різний акцент на використанні інструментів вирішення конфлікту (у переговорах – дискусії або аргументи, як інструменти отримання вигідного результату; у медіації – діалог, як інструмент формування взаємовигідного результату); 5) обов’язковість угоди за результатами медіації, на відміну від переговорів (крім випадків укладення обов’язкових до виконання договорів). Акцентовано увагу на відмінностях відмінності медіації та арбітражу, зокрема: 1) добровільний медіативний процес або квазі-судовий розгляд; 2) різна роль третьої сторони – медіатор є фасилітатором, арбітр виконує роль судді;| 3) спосіб отримання результату вирішення спору – у медіації сторони самостійно визначають результат медіації, у арбітражу рішення приймається арбітром та є обов’язковим для виконання; 4) ступінь процедурного регулювання – у медіації немає чіткої регламентації, а процес є гнучким, а процедура арбітражу регламентується національним та міжнародним законодавством; 5) час процесу (медіативний процес, в більшості випадків, проходить у більш короткі строки, ніж процес арбітражного розгляду); 6) наслідки процесу для відносин – у медіації акцентовано на покращенні та збереженні подальших відносин між сторонами, арбітражний процес є змагальним, без мети збереження відносин.