Порушення процедури фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій

Abstract

Процедура фіксації ходу та результатів негласних слідчих дій включає в тому числі чіткі часові обмеження для здійснення передачі протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками прокурору. Вимога, передбачена ч. 3 ст. 252 КПК передбачає, що така передача може бути здійснена не пізніше ніж 24 години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. У прокурора, відповідно, є часові обмеження для реалізації своїх повноважень з отримання вказаних протоколів не пізніше ніж 24 години після припинення негласних слідчих дій. Законодавець вважає умови, пов’язані з часовими обмеженнями щодо передачі протоколів обов’язковими для фіксації інформації, яку було отримано внаслідок негласних слідчих дій, та, відповідно, умовою правомірності протоколів негласних слідчих дій. Одночасно, аналіз судової практики дає підстави для висновку, що порушення вимог ч. 3 ст. 252 КПК, переважно, не вважається істотним та таким, що може впливати/впливає на допустимість доказу, отриманого, фактично, з порушенням процедури фіксації ходу та результатів негласних слідчих дій. Так, суди в своїх рішеннях post factum легалізують протоколи з зазначеним порушенням, обгрунтовуючи, що порушення процедури фіксації ходу і результатів негласних слідчих дій (порушення 24-годинного строку для прийому-передачі протоколу/протоколів) не слід вважати істотним. З позиції судів таке порушення, по-перше, не впливає на інтереси підозрюваного або/та не впливає на достовірність інформації, яку такі протоколи містять. Одночасно у зв’язку з тим, що інформація, яка міститься в протоколах про проведення негласних слідчих дій застосовується при обгрунтуванні своєї правової позиції стороною обвинувачення і, далі, оцінюється судом як доказ наявності в діях особи складу / складів кримінального правопорушення зв’язок з інтересами підозрюваного, який зацікавлений в застосуванні до нього належних правових процедур, очевидно, все-таки, має місце. Такий диференційований підхід до оцінки порушень положень КПК та окремих правових процедур отримання доказів, по суті, «розмиває» межі законності конкретної правової процедури та кримінального провадження в цілому