Стратегія фінансової підтримки продовольчого виробництва

Abstract

Стаття присвячена дослідженню актуальних питань фінансового забезпечення діяльності підприємств аграрного сектору України. Здійснено теоретичний аналіз підходів до фінансування у продовольчому підкомплексі. Досліджено стан державної пітримки агровиробників. Обґрунтовано доцільність поступового переходу від прямого субсидування до загальної підтримки сільськогосподарських підприємств та фермерів. Використано системний метод для дослідження наукових підходів щодо фінансової підтримки аграрного виробництва на основі комплексного аналізу його структурних елементів. Значна увага приділена аналізу сучасного стану фінансування різних категорій виробників. За допомогою методу системного аналізу оцінено теоретично-методологічні підходи до розуміння сутності фінансового забезпечення сільськогосподарського виробництва. Виявлено особливості у трактуванні різними вченими суті та стратегіїї фінансування аграрного сектору. Проаналізовано структуру джерел фінансового забезпечення АПК за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету. Досліджено виконання програм підтримки сільськогосподарників. Розкрито роль та значення фінансового забезпечення та визначено його вплив на економіку. Запропоновано напрями вдосконалення існуючих наукових положень щодо визначення стратегічної моделі фінансування АПК на основі комплексного аналізу різних варіантів. Досліджено та розкрито суперечності і відмінності сучасних наукових підходів до трактування напрямів фінансової підтримки агровиробників. На основі цього запропонований власний підхід до формування стратегічної моделі фінансування АПК, який базується на поступовому переході від прямого субсидування до загального фінансування з використанням програм пільгового кредитування та підтримки наукових досліджень. На підставі запропонованої стратегії фінансового забезпечення підприємств аграрного сектору розроблені практичні рекомендації, які є науковою базою для вдосконалення взаємодії її елементів. Використання пропозицій державними органами та науковими установами дозволить забезпечити необхідну підтримку агровиробникам, підвищити ефективність та конкурентоздатність власного виробництва, рівень продовольчої та економічної безпеки країни.