Регіональний вектор як імператив сталого розвитку туристично-рекреаційного кластеру

Abstract

У статті аналізуються умови та фактори розвитку рекреаційно-туристичної діяльності в регіоні та подаються рекомендації щодо вдосконалення управління потенціалом туристично-рекреаційного кластеру. Розглянуто сутності економічної категорії «рекреаційно-туристичний кластер», шляхом побудови структурно-логічної послідовності вивчення цього поняття. Це надало змогу сформувати «модель туристично-рекреаційного кластеру», як стратегічну єдність розвитку інтегрованих соціально-економічних складових потенціалу туристичної галузі (інституціональна, інноваційна, соціальна, економічна, фінансова), що спрямована на узгодженість та раціональне використання природних, оздоровчих, культурно-історичних ресурсів розвитку регіону з метою задоволення потреб споживачів, нарощування потенціалу туристичної галузі та національної економіки країни у стратегічному аспекті. Обґрунтована цілісна концепція збалансованого розвитку потенціалу туристичної галузі в регіоні. Запропоновано схема реалізація цілісної концепції, яка побудована на комплексному використанні кластерного підходу до вибору та реалізації варіантів управління збалансованим розвитком потенціалу рекреаційно-туристичного комплексу в регіоні. Визначено науковий підхід до збалансованого розвитку потенціалу туристичної галузі в регіоні (на основі результатів моделювання). Охарактеризовано позитивні риси та можливості створення туристичних комплексів в регіоні на основі організаційно-управлінських ресурсів. Розроблено та обґрунтовано модель формування туристично-рекреаційного кластеру на регіональному рівні із застосуванням методологічних положень. У дослідженні удосконалено модель факторів впливу на збалансований розвиток потенціалу туристично-рекреаційного комплексу туристичної галузі в регіоні. Отримала подальшого розвитку теоретична модель формування стратегії розвитку управління туристично-рекреаційним кластером з організаційно-управлінський механізмом її реалізації. Обґрунтовано організаційно-управлінський механізм ефективної рекреаційної діяльності, який повинен враховувати сукупну дію низку об'єктивних і суб'єктивних чинників, які в тій або в іншій мірі визначають реальні умови його реалізації. Визначено, що організаційно-управлінський механізм здійснення туристично-рекреаційної діяльності реалізується через певні організаційні структури, які сприяють реалізації інтересів державних, приватних, комунальних підприємств та установи на міжнародному, національному, регіональному і локальному (місцевому) рівнях.