Аналіз загроз прісноводній безпеці

Abstract

Метою статті є уточнення суті поняття «прісноводна безпека», визначення, класифікація та аналіз її загроз. Розглянуто суть та сформульовано авторське трактування поняття «прісноводна безпека». Пропонується розглядати її як «здатність держави незалежно від внутрішніх та зовнішніх умов і загроз забезпечувати населення країни прісною водою необхідної кількості та належної якості на рівні науково обґрунтованих норм споживання з метою зміцнення здоров’я та підтримання нормальної життєдіяльності кожного громадянина, сприяння розширеному відтворенню населення, соціально-політичній стабільності в країні, її стійкому економічному розвитку, зміцненню позицій країни на міжнародному рівні». Визначено місце прісноводної безпеки в системі національної безпеки та охарактеризовано її зв’язки із продовольчою, екологічною, ресурсною та економічною безпекою. Зазначено, що вода у війнах за неї може виконувати різні ролі: основної причини військових дій, предмету бойових дій (коли об’єкти водопостачання як елементи критичної інфраструктури стають предметом збройних конфліктів) чи зброї (у випадку зараження питної води на території ворога або викликання повеней тощо). Охарактеризовано основні загрози прісноводній безпеці, наведено їх класифікацію. Визначено причини дисбалансу між наявністю та потребою в питній воді, а також виявлено дестабілізуючі фактори, що порушують даний баланс. Усіх їх запропоновано розподіляти на чотири характерних групи: природні, економічні, соціальні та політичні загрози. Проаналізовано зміну чисельності населення та наявність обсягів доступної якісної питної води як основних факторів, що формують баланс попиту та потреби у прісній воді. Визначено рівень та структуру використання свіжої води за витратами на певні потреби і загального водовідведення за рівнем забруднення, а також їх зміни в часі. Оцінено забезпеченість областей України водними ресурсами у середньо водний та дуже маловодний рік, відповідність мінімальній та достатній нормі, а також коефіцієнт територіальної диференціації розподілу водних ресурсів. За результатами проведеного аналізу встановлено, що у середньо водний рік практично усі області України забезпечені водними ресурсами за мінімальною і достатньою нормою. Лише Донецька і Харківська області відчувають дефіцит води за достатньою нормою. Тому причиною дефіциту води може бути лише її забруднення, на що мають бути скеровані усі зусилля держави та громадськості.