Світові тенденції внутрішнього переміщення та міжнародний досвід вирішення проблем

Abstract

У статті подано та проаналізовано науковий підхід до визначення понять «міграція», «міграційний процес», «внутрішнє переміщення», визначено ієрархію цих по нять. Проаналізовано ситуацію з внутрішнім переміщенням у світовому масштабі в меж ах останніх років. Досліджено причини, статистичні дані міграційних процесів, а також виявлено країни з найскладнішим станом вирішення проблем внутрішнього переміщення. Визначено основні тенденції щодо збільшення кількості біженців і внутрішньо перемі щених осіб у світі та частка дітей, жінок і чоловіків від основної кількості. Зазначено країни, в яких основним фактором переміщення стали збройні конфлікти та нестабільна політична ситуація, а в яких – природні чи техногенні катастрофи. Проаналізовано роль Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН) у взаємодії з урядами держав і допомозі в розробці національних стратегій запобі гання та подолання внутрішніх переміщень. Досліджено координаційну й оперативну роль у наданні захисту переміщеним особам УВКБ ООН. Розглянуто принципи, що викладені в робочому документі – Стратегічному керівництві УВКБ ООН 2017-2021. Проаналізовано дослідження Центру моніторингу внутрішніх переміщень (IDMC). Звернено увагу на до повідь Уповноваженого з прав людини з зазначенням обов’язку Європи перед внутрішньо переміщеними особами. Досліджено Рекомендацію Комітету міністрів Ради Європи шес ти державам-членам щодо внутрішньо переміщених осіб, а також звіт Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) про гуманітарні потреби та права внутрішньо переміщених осіб у Європі. Проаналізовано політику європейських урядів щодо внутрішнього перемі щення. Приділено увагу недолікам й існуючим проблемам у ході запобігання та подолання внутрішнього переміщення. Визначено найбільш ефективним упровадження Рамкової про грами про довготривалі рішення для внутрішньо переміщених осіб. Виявлено перешкоди, що уповільнюють процес реінтеграції. Наведено приклад вдалих реінтеграційних заходів у міжнародному досвіді. Визначено шляхи вдосконалення дій українського уряду задля до держання прав внутрішньо переміщених осіб