Право на відшкодування шкоди: теорія та практика застосування

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу права на відшкодування шкоди як фундаментального інституту цивільного права України. Розглянуто теоретичні засади права на відшкодування шкоди, його правову природу та місце в системі суб’єктивних цивільних прав. Встановлено, що право на відшкодування шкоди є особливим суб’єктивним цивільним правом, яке виникає у особи внаслідок завдання їй шкоди неправомірними або, у випадках, передбачених законом, правомірними діями інших осіб. Визначено, що право на відшкодування шкоди характеризується низкою специфічних ознак. По-перше, це право має похідний характер –воно виникає як наслідок порушення інших суб’єктивних прав особи. По-друге, це право має компенсаційний характер та спрямоване на відновлення майнового стану потерпілого. По-третє, право на відшкодування шкоди має абсолютний характер –воно може бути порушене будь-якою особою і підлягає захисту відбудь-яких посягань. Розуміння цих специфічних ознак права на відшкодування дозволяє краще зрозуміти правову природу права на відшкодування шкоди. У статті також проаналізовано види шкоди, що підлягають відшкодуванню. Згадано, що традиційно виділяють майнову та моральну шкоду, кожна з яких має свої особливості правового регулювання. Звернено увагу, що відшкодування майнової та моральної шкоди мають спільну проблему, що має практичне значення, а саме: складність визначення точної суми компенсації шкоди. Однак, зазначено, що більш складним є процес визначення розміру шкоди, яка має бути відшкодована, коли мова йде про моральну шкоду. Звернено увагу на здобуток інших науковців, які пропонували шляхи вирішення проблеми щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди. У статті також проаналізовано умови виникнення права на відшкодування та особливості його реалізації. Особливу увагу приділено судовій практиці щодо застосування норм про відшкодування шкоди, зокрема питанням визначення розміру шкоди, доведенняпричинного зв’язку та особливостям відшкодування моральної шкоди. Встановлено, що судова практика щодо застосування норм про відшкодування шкоди характеризується неоднозначністю підходів до вирішення окремих питань, але поступово формує єдині підходи до визначення розміру шкоди та умов її відшкодування