Поняття соціальної компетентності сімейного лікаря як різновиду його професійної компетентності

Abstract

У статті досліджено поняття соціальної компетентності сімейного лікаря в контексті компетентнісного розвитку фахівця. Показано, що незважаючи на значну кількість вітчизняних та зарубіжних досліджень, присвячених вивченню соціальної компетентності різних професій, поняття соціальної компетентності сімейних лікарів досліджено недостатньо. Описано історичний розвиток поняття «професійна компетентність лікаря» та «соціальна компетентність лікаря». Визначено, що в зарубіжній літературі поняття «соціальної компетентності» часто ототожнюється з поняттям «соціальний інтелект», дослідження якого відсутні в українській психологічній літературі. Проаналізовані структури професійної та соціальної компетентностей та визначено поняття соціальної компетентності сімейного лікаря як сукупність знань, вмінь та навичок останнього, які забезпечують його ефективну професійну взаємодію у медичному оточенні, як з пацієнтами, так і іншими учасниками процесу лікування. Компетентнісноорієнтоване навчання є базовим напрямком розвитку вищої освіти в Україні, зокрема компетентнісне навчання лікарів, ефективність діяльності яких обумовлена рівнем сформованості у них професійної компетентності. Проведений аналіз та адаптація визначених структур соціальної компетентності різних фахівців дозволив виокремити наступні компоненти соціальної компетентності сімейного лікаря: культурну, етично-правову та індивідуальну. Автором виділено три базові компоненти соціальної компетентності сімейного лікаря: власне професійну, організаційну та соціальну. Показано, що корекція культурної та етичної-правової компетентності має здійснюватися при навчанні лікарів та їх безперервному професійному розвитку, а індивідуальної компетентності – при вихованні майбутніх медиків та шляхом проведення корекційної психологічної роботи з сімейними лікарями (тренінги, семінари з практичними вправами по взаємодії, тощо). Автор вважаємо перспективним визначення структури соціальної компетентності сімейних лікарів та їх емпіричне дослідження, як у працюючих спеціалістів, так і у майбутніх медиків, з метою покращення якості медичної взаємодії.