Розвиток кадрового потенціалу в контексті еволюції HR-менеджменту

Abstract

Стаття досліджує еволюцію управління людськими ресурсами (HRM) та його трансформацію від суто адміністративної функції до стратегічного активу компанії. Аналізуючи класичні праці Майкла Армстронга та Гарі Десслера, в статті розглянуті основні концепції HRM, а також зміни в об’єкті, сфері відповідальності та стратегічному фокусі HR. У дослідженні представлено модель чотирьох хвиль HRM, запропоновану Дейвом Ульріхом, що демонструє перехід HR від традиційного кадрового адміністрування до ролі бізнес-партнера. Окрему увагу приділено внеску провідних теоретиків – Дейва Ульріха та Джона В. Будро, які розширили концептуальні межі HRM, інтегруючи його з бізнес-стратегією та підкреслюючи важливість аналітики у прийнятті рішень щодо людського капіталу. Стаття також розглядає сучасні тенденції у HRM, зокрема зміщення фокусу з управління персоналом на створення умов для розвитку потенціалу співробітників. Ключовим аспектом сучасного HR є створення екосистеми, в якій працівники можуть розкривати свої сильні сторони, впроваджувати інновації та сприяти конкурентоспроможності компанії. У підсумку наголошено, що сучасний HR виходить за межі внутрішньої функції управління персоналом і стає рушієм бізнес-трансформацій. Його роль полягає не лише в управлінні кадрами, а й у формуванні людяної, стійкої та адаптивної організації, здатної ефективно реагувати на виклики майбутнього.