Кафедра теорії та історії держави і права
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3226
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Основні досягнення і недоліки правового регулювання соціального захисту у Польській республіці (1918-1939 роки)(Університет «КРОК», 2024) Чернетченко, О.М.; Гребеник, В.ІУ статті досліджено правове регулювання соціального захисту незахищених груп населення у Польській республіці в період з 1918 до 1939 року. Надано загальну характеристику історичним передумовам формування польської системи соціального захисту після відновлення державності, зокрема, розрізненість правового регулювання на тих частинах польських земель, які перебували у складі різних імперій, та необхідність протистояння несприятливим зовнішньополітичним обставинам. Виявлено взаємозв’язок між такими передумовами та особливостями розвитку законодавства. Визначено найважливіші законодавчі акти, які діяли у Польщі протягом відповідного історичного періоду. Розкрито головні особливості польської системи соціального захисту окремих категорій громадян, основні характеристики регулювання соціального страхування на випадок непрацездатності, безробіття, допомоги постраждалим у бойових діях та членам їх сімей. Встановлено тенденцію до поступового розширення сфери застосування страхових механізмів для соціального захисту населення при досягненні похилого віку, спроби польської влади впорядкувати систему урядових інституцій, діяльність яких була спрямована на матеріальне забезпечення соціально вразливих груп. Проведене дослідження дозволило визначити головні переваги та недоліки розвитку польського законодавства у сфері соціального забезпечення та захисту соціальних прав населення. Результати дослідження свідчать про досить високий рівень розвитку законодавства про соціальне забезпечення для окремих груп населення в Польській республіці. Так, серед найважливіших досягнень названо подолання розрізненості механізмів соціального захисту, в результаті чого польська система стала уніфікованою. Другим важливим досягненням стала чітка державна політика щодо законодавчого визнання прав на соціальне забезпечення спочатку найбільш пріоритетних соціальних груп (ветерани бойових дій, працівники, які тимчасово втратили працездатність в результаті хвороби) з подальшим розширенням соціальних гарантій для осіб похилого віку та безробітних. Разом з цим, польське соціальне законодавство не було ідеальним, про що свідчать певні недоліки як при його формуванні, так і при фактичній реалізації. Зокрема, право на соціальне забезпечення не було доступним для жителів сільської місцевості, а деякі норми мали дискримінаційний характер щодо робітників. З іншого боку, недостатня координація та ефективність роботи урядових інституцій дуже часто призводили до виконання соціальних функцій благодійними чи релігійними організаціями.Документ Правові обмеження професійної діяльності медичних працівників(Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2023) Чернетченко, Олена; Чернетченко, Олена МиколаївнаНаукова стаття присвячена правовому регулюванню правових обмежень медичних працівників. Визначено поняття та структурні елементи правового статусу медичного працівника. Правовий статус медичних працівників є сукупністю професійних прав, обов’язків, правових обмежень, пов’язаних із виконанням трудової функції, а також юридичних гарантій здійснення професійної діяльності. Вказано, що правові обмеження медичних працівників – це встановлені законодавством заборони, яких повинен дотримуватися лікар у своїй професійній діяльності. Досліджено сутність правових обмежень, встановлених Основами законодавства про охорону здоров’я України для медичних працівників. Доведено, що правові обмеження спрямовані на недопущення передачі лікарських засобів від представника фармацевтичного підприємства до лікаря з метою реклами та реалізації пацієнтам. Лікарям заборонено одержувати лікарські засоби від працівників фармацевтичного підприємства. Реклама лікарських засобів лікарем та їх реалізація пацієнтам заборонені. Отримання неправомірної вигоди медичним працівником від представника виробника лікарських засобів також належить до правових обмежень. Проаналізовано види юридичної відповідальності, до якої може бути притягнуто медичних працівників за порушення встановлених правових обмежень. Вказано, що отримання неправомірної вигоди може бути підставою для кримінальної відповідальності медичного працівника. Будь-які порушення правових обмежень під час професійної діяльності медика кваліфікуються як адміністративне правопорушення. Одноразове порушення правових обмежень медичним працівником може бути підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани. Систематичне порушення правових обмежень дає підстави для звільнення медичного працівника за ініціативою роботодавця. Розроблено пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства для вдосконалення правового регулювання правових обмежень медичних працівників. Запропоновано встановити додаткову підставу для звільнення медичного працівника – порушення правових обмежень, пов’язаних із професійною діяльністю. Обґрунтовано необхідність внесення змін до диспозиції ст. 44-2 КУпАП, які б передбачали адміністративну відповідальність за порушення правових обмежень медичним працівником за відсутності ознак отримання неправомірної вигоди. Запропоновано розробити визначення реклами лікарських засобів під час здійснення медичної практики. Підкреслено необхідність закріплення на законодавчому рівні тих вчинків лікаря, які можуть вважатися рекламою лікарського засобу, а які – призначенням лікування.