Кафедра теорії та історії держави і права
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3226
Переглянути
36 результатів
Результати пошуку
Документ Сучасний стан наукових розробок проблем повоєнного відновлення держави: теоретико-правовий аналіз(Університет «КРОК», 2024) Степаненко, Н.В.; Курілець, О.О.; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаУ статті досліджено сучасний стан наукових розробок проблем повоєнного відновлення держави з урахуванням теоретико-правового аналізу. Встановлено, що на сьогодні проблеми повоєнного відновлення держави є темою наукових пошуків багатьох вчених різних галузей науки. Разом з тим, зʼясовано, що у теоретико-правовому полі юридичної науки відсутні комплексні дослідження присвячені аналізу наукових розробок проблем повоєнного відновлення держави, що створює суттєву прогалину у даній сфері. Проаналізовано, що науковці поділяють проблеми, з якими зіткнеться Україна у процесі відновлення, і які уже є на сьогодні, за такими основними блоками: зруйнована інфраструктура, гуманітарна криза, економічний спад, соціальні та політичні проблеми, геополітичні виклики та інші. Запропоновано відновлення держави розглядати як комплекс організаційних, правових, фінансових та інших заходів, що спрямовуються на прискорену відбудову та створення умов для покращення життєдіяльності населення та діяльності суб’єктів господарювання на певній території, для подолання наслідків війни (у тому числі гуманітарних, соціальних, економічних та інших). У дослідженні вказано, що відновлення інфраструктури неможливе без належного фінансування, яке може бути мобілізоване з державного бюджету, міжнародної допомоги, приватних інвестицій та інших джерел. Зазначено, що майже одразу із початком воєнних дій на території України одним з актуальних питань стало розроблення підходів до післявоєнного відновлення української економіки. Встановлено, що триваюча війна дуже істотно вплинула на всі сторони життєдіяльності українського суспільства, в тому числі й на безпекову ситуацію. Зʼясовано, що характер і масштаби соціальних та політичних проблем у повоєнний період залежатимуть від багатьох факторів, включаючи тривалість та інтенсивність воєнних дій, рівень руйнувань, кількість жертв, а також від післявоєнних політичних та економічних рішень. Обґрунтовано, що війна в Україні спричинила масштабну гуманітарну кризу, яка торкнулася мільйонів людей.Документ Роль Верховного Суду у сучасному українському правозастосуванні(Університет «КРОК», 2024) Скоморовський, В.Б.; Лантух, Є.С.; Скоморовський, Віталій БогдановичУ статті досліджено роль Верховного Суду у забезпеченні сталої та єдиної судової практики, здійснено аналіз чинного законодавства, яке встановлює правову основу виконання функцій Верховного Суду. Зроблено зіставлення законодавства про правотворчу діяльність із правовою природою висновків Верховного Суду щодо застосування норм права. Проаналізовано підходи деяких науковців у характеристиці висновків Верховного Суду щодо застосування норм права та їх співвідношення із судовим прецедентом. Досліджено питання обов’язковості висновків Верховного Суду щодо застосування норм права для судів нижчих інстанцій через призму принципу stare decisis («стояти на вирішеному»), який визначає, що суди повинні дотримуватися висновків, що були прийняті при вирішенні попередньої справи іншим судом. Проаналізовано у розрізі тлумачення та/або доповнення норм права викладені Верховним Судом у постановах конкретні висновки щодо застосування норм права, які фактично розширюють норми права або здійснюють їх тлумачення так, що створюється нове правило, яке має ознаки норм, що відсутні в законодавстві. Окреслено ознаки «джерела права», які притаманні висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права. Зроблено висновки щодо обов’язковості застосування висновків Верховного Суду судами нижчих інстанцій та суб’єктами владних повноважень та про їх вплив на здійснення правосуддя. Зазначено, що Верховний Суд при здійсненні правосуддя та перегляду справ частково вдається до формування висновків, які фактично розширюють норми права або здійснюють їх тлумачення так, що створюється нове правило, яке має ознаки норм, які відсутні в законодавстві. За відсутності чіткої вказівки в процесуальному законодавстві щодо юрисдикції суду, який має розглядати конкретну категорію справ, Верховний Суд фактично створює правило, яке визначає суд, що має вирішувати такий спір. Наголошено, що Верховний Суд формує висновки щодо застосування норм права, які є певною формою судового прецеденту і обов’язкові для застосування як судами нижчих інстанцій, так і суб’єктами владних повноважень у відповідності до законодавчого регулюванняДокумент Захист прав дітей під час реалізації гарантій у виконавчому провадженні: теоретико-правове дослідження.(Університет «КРОК», 2024) Степаненко, Н.В.; Кубрак, Д.А.; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаУ статті розглянуто теоретико-правові аспекти захисту прав дітей під час реалізації гарантій у виконавчому провадженні. Авторами представлено систему гарантій виконавчого провадження як сукупність таких складових: процесуальні форми здійснення нагляду та контролю за законністю виконавчого провадження, оскарження дій державного чи приватного виконавця, заходи відповідальності винних за порушення законодавства про виконавче провадження, залучення представників, експертів, спеціалістів, суб’єктів оціночної діяльності, понятих, нормативно регламентована система прав і обов’язків виконавців, сторін та інших учасників виконавчого провадження тощо. На підставі аналізу профільного законодавства та правозастосовної практики аргументовано, що захист прав дітей під час реалізації гарантій у виконавчому провадженні проводиться щодо двох основних напрямків – щодо захисту майнових прав та щодо захисту особистих немайнових прав. Визначено, що захист майнових прав дитини у виконавчому провадженні насамперед стосується стягнення аліментів з батьків-боржників для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також недопущення виселення неповнолітньої особи з іпотечного житла у разі застосування стягнення з батьків-іпотекодержателів. Встановлено, що захист особистих немайнових прав дитини здійснюється шляхом відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною. При цьому наголошено на необхідності належної аргументації та доказової бази під час підготовки про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, одержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження під час розшуку боржника чи дитини, а також звернення до суду з проханням доповнити або уточнити порядок виконання рішення про побачення з дитиною. Закцентовано увагу на необхідності залучення у виконавче провадження лікаря, педагога, психолога та інших спеціалістів для захисту прав неповнолітніх, забезпечення їхнього психічного та фізичного стану, унеможливлення зловживань сторонами виконавчого провадження.Документ Основні досягнення і недоліки правового регулювання соціального захисту у Польській республіці (1918-1939 роки)(Університет «КРОК», 2024) Чернетченко, О.М.; Гребеник, В.ІУ статті досліджено правове регулювання соціального захисту незахищених груп населення у Польській республіці в період з 1918 до 1939 року. Надано загальну характеристику історичним передумовам формування польської системи соціального захисту після відновлення державності, зокрема, розрізненість правового регулювання на тих частинах польських земель, які перебували у складі різних імперій, та необхідність протистояння несприятливим зовнішньополітичним обставинам. Виявлено взаємозв’язок між такими передумовами та особливостями розвитку законодавства. Визначено найважливіші законодавчі акти, які діяли у Польщі протягом відповідного історичного періоду. Розкрито головні особливості польської системи соціального захисту окремих категорій громадян, основні характеристики регулювання соціального страхування на випадок непрацездатності, безробіття, допомоги постраждалим у бойових діях та членам їх сімей. Встановлено тенденцію до поступового розширення сфери застосування страхових механізмів для соціального захисту населення при досягненні похилого віку, спроби польської влади впорядкувати систему урядових інституцій, діяльність яких була спрямована на матеріальне забезпечення соціально вразливих груп. Проведене дослідження дозволило визначити головні переваги та недоліки розвитку польського законодавства у сфері соціального забезпечення та захисту соціальних прав населення. Результати дослідження свідчать про досить високий рівень розвитку законодавства про соціальне забезпечення для окремих груп населення в Польській республіці. Так, серед найважливіших досягнень названо подолання розрізненості механізмів соціального захисту, в результаті чого польська система стала уніфікованою. Другим важливим досягненням стала чітка державна політика щодо законодавчого визнання прав на соціальне забезпечення спочатку найбільш пріоритетних соціальних груп (ветерани бойових дій, працівники, які тимчасово втратили працездатність в результаті хвороби) з подальшим розширенням соціальних гарантій для осіб похилого віку та безробітних. Разом з цим, польське соціальне законодавство не було ідеальним, про що свідчать певні недоліки як при його формуванні, так і при фактичній реалізації. Зокрема, право на соціальне забезпечення не було доступним для жителів сільської місцевості, а деякі норми мали дискримінаційний характер щодо робітників. З іншого боку, недостатня координація та ефективність роботи урядових інституцій дуже часто призводили до виконання соціальних функцій благодійними чи релігійними організаціями.Документ Abduction of Ukrainian children during full-scale invasion(University of Warsaw, 2023) Frantsuz, Anatolii; Stepanenko, Nataliia; Shevchenko, Dmytro; Француз, Анатолій Йосипович; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаProtecting and ensuring the rights of children is one of the crucial and fundamental tasks of the state, as children represent the future of any nation in the world. In the present circumstances, the attention and measures from Ukrainian authorities and society, demand clear and effective adherence to international standards regarding the rights of children, who have been illegally displaced and taken out of Ukraine. According to the UN Convention on the Rights of the Child, every child has the right to protection from any form of violence, including protection against illegal removal from their country. The actions taken by the aggressor state against Ukrainian children pose a direct threat to the lives and health of the civilian population, contravene international and domestic laws, and violate the constitutional rights and freedoms of Ukrainian citizens. Our country must ensure the restoration of children’s connections with their parents or other family members who are within the territory of Ukraine. The state authorities should exercise effective control over the exportation of children beyond the country’s borders, establish the reasons and circumstances of illegal removal, and participate in international cooperation with other countries to facilitate the return of illegally removed children to Ukrainian territory. However, in the conditions of war, fully controlling and unquestionably implementing this issue is difficult and problematic. The return of illegally removed children to Ukrainian territory and the protection of those who are in temporarily occupied territories constitutes a lengthy and challenging process that requires adequate efforts and significant legal support and resources. One of the top priorities for our state is the necessity to establish an effective system for safeguarding children’s rights, which would assist in their return to Ukrainian territory and their subsequent effective integration into society. Therefore, the practical implementation of comprehensive measures worldwide necessitates the development of new legal mechanisms for protecting children’s rights that would operate in conditions of war and allow international legal institutions to promptly respond to any violations of children’s rightsДокумент Protection of children's rights during implementation of guarantees in executive proceedings: theoretical and legal study(University of Warsaw, 2023) Stepanenko, Natalya; Kubrak, Danylo; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаThe article delves into the theoretical and legal dimensions of safeguarding children’s rights within the framework of enforcement proceedings guarantees. It presents the guarantee system as comprising various elements, such as procedural oversight, appeals mechanisms against executor actions, measures for holding violators accountable, involvement of relevant professionals, and the normative regulation of rights and obligations for all participants. Through legislative analysis and practical examination, the article asserts that safeguarding children’s rights in enforcement proceedings unfolds in two primary facets: protection of property rights and protection of personal non-property rights. In the realm of property rights, emphasis is placed on securing child support payments from debtor parents to foster the child’s well-rounded development. Additionally, it addresses preventing the eviction of a minor from mortgaged housing in cases involving parents-mortgagors. For the protection of non-property rights, measures include child removal, establishment of visitation rights, and removal of obstacles to visitation. The article underscores the importance of sound reasoning and evidence when considering temporary child placement and ensures debtors receive copies of enforcement proceedings decisions during searches. It advocates for petitioning the court to amend or clarify visitation-related decisions. Special attention is given to the involvement of professionals such as doctors, teachers, and psychologists in enforcement proceedings to safeguard minors’ rights, ensuring their mental and physical well-being and preventing potential abuse by involved partiesДокумент Правові обмеження професійної діяльності медичних працівників(Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2023) Чернетченко, Олена; Чернетченко, Олена МиколаївнаНаукова стаття присвячена правовому регулюванню правових обмежень медичних працівників. Визначено поняття та структурні елементи правового статусу медичного працівника. Правовий статус медичних працівників є сукупністю професійних прав, обов’язків, правових обмежень, пов’язаних із виконанням трудової функції, а також юридичних гарантій здійснення професійної діяльності. Вказано, що правові обмеження медичних працівників – це встановлені законодавством заборони, яких повинен дотримуватися лікар у своїй професійній діяльності. Досліджено сутність правових обмежень, встановлених Основами законодавства про охорону здоров’я України для медичних працівників. Доведено, що правові обмеження спрямовані на недопущення передачі лікарських засобів від представника фармацевтичного підприємства до лікаря з метою реклами та реалізації пацієнтам. Лікарям заборонено одержувати лікарські засоби від працівників фармацевтичного підприємства. Реклама лікарських засобів лікарем та їх реалізація пацієнтам заборонені. Отримання неправомірної вигоди медичним працівником від представника виробника лікарських засобів також належить до правових обмежень. Проаналізовано види юридичної відповідальності, до якої може бути притягнуто медичних працівників за порушення встановлених правових обмежень. Вказано, що отримання неправомірної вигоди може бути підставою для кримінальної відповідальності медичного працівника. Будь-які порушення правових обмежень під час професійної діяльності медика кваліфікуються як адміністративне правопорушення. Одноразове порушення правових обмежень медичним працівником може бути підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани. Систематичне порушення правових обмежень дає підстави для звільнення медичного працівника за ініціативою роботодавця. Розроблено пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства для вдосконалення правового регулювання правових обмежень медичних працівників. Запропоновано встановити додаткову підставу для звільнення медичного працівника – порушення правових обмежень, пов’язаних із професійною діяльністю. Обґрунтовано необхідність внесення змін до диспозиції ст. 44-2 КУпАП, які б передбачали адміністративну відповідальність за порушення правових обмежень медичним працівником за відсутності ознак отримання неправомірної вигоди. Запропоновано розробити визначення реклами лікарських засобів під час здійснення медичної практики. Підкреслено необхідність закріплення на законодавчому рівні тих вчинків лікаря, які можуть вважатися рекламою лікарського засобу, а які – призначенням лікування.Документ Історико-правовий аспект формування зовнішніх функцій в Україні(Юридичний факультет Запорізького національного університет, 2023) Скоморовський, В.Б.; Скоморовський, Віталій БогдановичПроцес становлення кожної держави має свою специфіку і динаміку. Вони залежать від певного стану суспільства, соціальних завдань та конкретизуються насамперед у відповідних напрямках її діяльності – функціях. За найбільш поширеним в науковій літературі визначенням під функціями держави слід розуміти основні напрямки її діяльності. Практика державотворення кожної держави проходить свої історичні шляхи. Історико-правові аспекти питання ґенези зовнішніх функцій України на шляху до пошуку вдосконалення елементів сучасного державотворення мають давні традиції й виступають дзеркальним відображенням такого ж тривалого й складного шляху, як і історія становлення самої держави. Дане питання завжди є актуальним та вкрай важливим, особливо на етапі проведення правового аналізу в загальній системі юридичних наук та насамперед в науці теорії та історії держави і права. Одним із перших відомих в історії княжої України закордонним дипломатичним візитом вважається візит київського князя Кия до столиці Візантії Царгорода 530 року. В результаті цього між Юстиніаном І і Києм був укладений договір про припинення нападів підлеглих князю племен на Візантію та її придунайські землі і перехід їх на службу до імперії, так званий договір «миру і любові». З початком ІХ століття прийшов період розпаду Антського союзу на племінні частини з яких і сформувалася Київська Русь – наступний важливий етап історичного державотворення. Впродовж багатьох років вже після розпаду Київської Русі становище як і саме формування зовнішніх функцій було малореалізованим. Особливо важливим кроком на шляху до формування зовнішніх функцій України стала Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою 16 липня 1990 року. Вже після прийняття історичного Актa про незалежність України 24 серпня 1991 року перед Міністерством закордонних справ постали цілком нові завдання, пов’язані з визнанням України міжнародним співтовариством, встановленням дипломатичних відносин, створення ефективної мережі власних дипломатичних і консульських представництв, розбудовою повноцінних двосторонніх відносин з зарубіжними країнами, набуттям членства і утвердженням у провідних міжнародних організаціяхДокумент Інструменти здійснення місцевого самоврядування в умовах воєнного стану(Херсонський державнийо університет, 2023) Скоморовський, Віталій БогдановичУ статті поставлено за мету дослідження питання інструментів здійснення місцевого самовря- дування в Україні під час правового режиму воєнного стану. Для досягнення поставленої мети й отри- мання належних результатів використано таку сукупність методів: логічний метод, метод систем- ного аналізу, метод прогнозування та моделювання, компаративний метод, формально-юридичний метод. Результати: охарактеризовано інформацію щодо нормативно визначених інструментів реалі- зації місцевого самоврядування в умовах війни, інформацію про можливість і способи їх застосування; визначено приклади застосування інструментів місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації місцевого самоврядування під час правового режиму воєнного стану, визначено коло про- блем, які виникають під час реалізації місцевого самоврядування в Україні в умовах правового режиму воєнного стану, та способи вирішення відповідних проблем, розглянуто можливості вдосконалення способів та інструментів реалізації місцевого самоврядування під час правового режиму воєнного стану. Висновки. Автором зроблено висновок про важливість належного застосування інструментів здійснення місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. Визначено, що інструменти здійснення місцевого самоврядування зазнали змін через більшу увагу до забезпечення обороноздатності країни, посилення на місцях заходів безпеки, у результаті чого створено військові адміністрації, функціо- нування яких натепер має надзвичайно велике значення. Наголошується, що належне використання інструментів місцевого самоврядування в умовах правового режиму воєнного стану можливе лише в разі вдосконалення відповідної законодавчої бази, що врегульовує питання застосування інструмен- тів щодо реалізації місцевого самоврядування в Україні.Документ Організаційно-правові засади січового руху на Галичині крізь призму державотворчої діяльності Кирила Трильовського(Державний ВНЗ «Ужгородський національний університет»., 2023) Биков, О.М.; Биков, Олександр МиколайовичУ статті розкривається державотворча діяльність Кирила Трильовського, яка була направлена на популяризацію товариства «Січ» та поширення її осередків у Галичині та за її межами кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Проаналізовано статут товариства «Січ», названо мету діяльності та розкрито способи досягнення мети. Наголошено, що пріоритетними напрямками роботи «Січей» були популяризація серед населення заняття фізичними вправами, участь у різноманітних атлетичних змаганнях, а та кож здійснення культурно-просвітницької діяльності. Охарактеризовано структуру організації това риства. Зазначено, що найвищим керівним органом товариства були Загальні збори, які скликалися раз на рік. Наголошено, що будь-який член організації міг брати слово і виносити на розгляд важ ливі й актуальні питання, а також мав право обирати і бути обраним до складу старшини. Важливі питання розглядалися на засіданнях козацької старшини (до якої належали кошовий, осавул, обоз ний, писар, скарбник і чотарі), які відбувалися раз на місяць. Акцентовано на створенні у структурі товариства так званого «мирового суду» для урегулювання можливих суперечок між старшинами та членами товариства. Визначено причини повільного поширення «Січей» на теренах Галичини та розкрито способи популяризації товариства серед місцевого населення краю. З-поміж них, чільне місце посідають видання статутів товариства, часописів та організація січових свят кожним осеред ком. Зазначено, що діяльність товариств також спрямовувалася на закупівлю необхідного споря дження, влаштування публічних гімнастичних виступів, вокальних, декламаторських вистав, тан ців, забав, свят, а також утримання читалень, бібліотек, гуртків для неписьменних, хору, оркестру. Акцентовано на тому, що К. Трильовський особливу увагу приділяв залученню молоді до участі в діяльності «Січей», що стало з часом поштовхом до створення молодіжних осередків товариства «Молода Січ». Основним завданням цієї діяльності організація вважала піднесення українського національного руху та національної свідомості серед учнів. Доведено, що чисельність осередків товариства «Січ» на початку ХХ ст. збільшувалася, поширюючись і на теренах Буковини. Вказано, що саме товариство «Січ» дало поштовх до створення організації Січових Стрільців