Референдум розглядається як один зі способів установлення конституції. Показано практику його використання в історії держав і країнознавчому аспекті. Вивчається феномен «плебісцитарної демократії» та «бонапартизму» в сучасних умовах.
Утверджується думка про те, що абсолютизація інститутів прямого народовладдя неприпустима за рахунок витіснення пар ламентських установ та інших представницьких форм демокра тії. Обґрунтовується необхідність участі органів конституційної юстиції в проведенні референдумів з прийняття основного закону
