Правничий вісник Університету "КРОК". 2019. № 36/37
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3778
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Розуміння ідей природних прав у науковому доробку Богдана Кістяківського(Університет «КРОК», 2019) Красовський, К.Ю.У статті розглянуто творчий науковий доробок видатного українського філософа права Богдана Кістяківського (1868-1920 рр.) у контексті висвітлення ідей природних прав людини наприкінці ХІХ –початку ХХ століття та їх важливість для сучасного українського конституціоналізму. Проаналізовано погляди Б. Кістяківського на гідність, свободу, етичну цінність права, його ставлення до природно-правової проблематики, ідей конституціоналізму і правової держави. Виокремлено розділення досліджень природно правових поглядів ученого на природні права через призму права та через призму держав. Зокрема, зазначено його підхід до природи як першопричини права. Аргументовано помилковість соціалістичного підходу Б.Кістяківського до права на результати праці в контексті сутності природного права на власність. Проаналізовано погляди на природні права через призму держави, зокрема, у підходах до конституціоналізму та правової держави. Виділено розуміння вченим пов’язаності й обмеженості держави природними правами, а також вказано визначення ним ролі природних прав для цілей і завдань держави. Зазначено глибоке нерозуміння Б. Кістяківським відсутності належної дискусії у російському суспільстві щодо природи права порівняно з питаннями, що ставилися в англійській, французькій та німецькій літературі. Проведено історичні паралелі у природно-позитивістських дискусіях ХІХ та ХХ століття. Констатовано методологічний плюралізм ученого у підходах до визначення права. Сформовано напрямки використання його історичного доробку в сучасному українському конституціоналізмі. Зроблено висновки про важливість наукової спадщини Богдана Кістяківського в розумінні ідей природних прав для сучасного українського конституціоналізму. Визначено необхідність у більш глибокому розумінні феномену гідності як стрижневого елементу справедливості в контексті сучасних взаємовідносин індивіда з політичною владою, його правом на повстання та правом держави на застосування насильства. Висвітлено необхідність широкої суспільної дискусії щодо природи права в контексті обговорення природно-правового підходу та позитивістських поглядів на право для підвищення правосвідомості суспільстваДокумент Співвідношення права та закону в українській правовій традиції модерної доби(Університет «КРОК», 2019) Шевцова, А.В.У статті висвітлюється проблема співвідношення права та закону в українській правовій традиції епохи модерну. Наголошено, що в цю епоху українці продовжують розвивати природно-правову парадигму, успадковану від попередньої доби. Звичаєве право та загальне право України, що являють собою юридизовану мораль, домінують над законом як позитивним правом. По мірі втрати Україною своєї незалежності, природно-правова парадигма витісняється законницькою парадигмою. У контексті нашого дослідження важливо наголосити на здатності традиції утримувати в собі усталений ментально-духовний вимір, завдяки чому і здійснюється зв'язок між минулим та сучасним, забезпечується тяглість і цілісність правового розвитку. Нині важливо звернутися до природно-правової парадигми, яка має доволі давні йі міцні корені в нашій правовій традиції. Специфікою природно-правового чи юридичного праворозуміння є звернення його до ціннісного виміру, до вищих гуманістичних цінностей. Цінності природного права є універсальними і носять абсолютний характер, це є чи не найважливішою їх особливістю. Універсальність їх полягає в тому, що вони поширюються на всіх, незалежно від будь-яких ознак соціального, національного, професійного тощо плану. Природно-правові цінності та вимоги однаково “працюють” в усіх сферах людського буття, поширюються на всі види життєдіяльності особистості, присутні у будь-якому часі та просторі. Повернення до юснатуралізму, тих цінностей, які він стверджує та захищає, може стати дієвим чинником нашого правового розвитку, напрямом його гуманізації.