Навчальні підрозділи Університету
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3154
Переглянути
11 результатів
Результати пошуку
Документ Реституція як складовий елемент перехідного правосуддя(Університет «КРОК», 2024) Доляновська, І.М.; Карасьов, В.І.; Доляновська, Інна МиколаївнаСтаття присвячена поглибленому аналізу концепції перехідного правосуддя, зосереджено увагу на його ключовому елементі – реституції, яка є важливим інструментом для відновлення порушених прав жертв серйозних порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права, таких як воєнні злочини, геноцид та масові репресії. Описано чотири основні компоненти перехідного правосуддя. Особливу увагу приділено реституції, яка полягає у відновленні початкового стану жертв серйозних порушень прав людини або міжнародного гуманітарного права. Визначено, що реституція не тільки компенсує заподіяну шкоду, але й відновлює соціальну справедливість та забезпечує повернення жертв до їхнього первинного стану, включаючи повернення майна, відновлення громадянства, прав людини, ідентичності, сімейного життя та надання компенсації за завдану шкоду. У статті охарактеризовано правові основи реституції, зокрема аналізуються міжнародні документи, зокрема Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 60/147, яка встановлює основні принципи та керівні положення щодо права на захист і відшкодування шкоди для жертв порушень прав людини. Наведені приклади застосування реституції в різних країнах, таких як Гватемала, Боснія та Південна Африка, демонструють ефективність цього механізму у подоланні наслідків конфліктів та масових порушень прав людини. У статті досліджено як реституція сприяла відновленню майнових прав, поверненню земель, відновленню на роботі, виплаті компенсацій постраждалим, що дозволило забезпечити справедливість і запобігти повторенню подібних порушень у майбутньому. Проаналізовано значення реституції як елементу перехідного правосуддя, що відіграє ключову роль у забезпеченні довготривалого миру та стабільності в постконфліктних суспільствах. Стаття підсумовує, що інтеграція реституції в національні та міжнародні механізми перехідного правосуддя є критично важливою для побудови справедливого і мирного майбутнього. Таким чином, наводяться аргументи на користь важливості реституції у світовій практиці як одного з основних інструментів перехідного правосуддя, що забезпечує не лише правову, але й моральну реабілітацію суспільстваДокумент Етичні та правові перспективи застосування штучного інтелекту в Україні.(Університет «КРОК», 2024) Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаУ статті розглядається питання перспектив застосування штучного інтелекту. Зазначено, що на сьогодні зберігається тенденція щодо складності перевірки роботи систем штучного інтелекту на відповідність правовим нормам та існуючим етичним принципам. Це ускладнено також відсутністю єдиних підходів, що застосовуються при визначенні критеріїв етичності під час розроблення та використання технологій штучного інтелекту. Відповідно, у статті проаналізовані міжнародні правові акти з питань права та етики застосування штучного інтелекту у порівнянні з діючими вітчизняними нормами. Проаналізовано дослідження іноземних науковців, на підставі яких виявлено цілу низку етичних проблем, які можуть виникати при розробці та застосуванні програми штучного інтелекту, що може привести до різного роду правових конфліктів та спотворення моральних надбань людства. Відповідно, вбачається вірним розроблення Етичного кодексу застосування штучного інтелекту в якому пропонується розмежувати моральні принципи для створювачів штучного інтелекту та його користувачів. У статті визначені принципи, на яких має ґрунтуватися Етичний кодекс застосування штучного інтелекту. Акцентується увага на тому, що не дивлячись на коло позитивних можливостей штучного інтелекту, для суспільства більш важливою стоїть питання про запобігання шкоди людині та її правам. Приналежно, з розробкою Етичного кодексу застосування штучного інтелекту, необхідно прийняти певні правові документи (наприклад, Інструкції з розробки штучного інтелекту для кожного з певних цілей використання, Інструкції з організації та застосування штучного інтелекту тощо). Відповідно, у статті наводяться деякі положення щодо їх змісту.Документ Основні досягнення і недоліки правового регулювання соціального захисту у Польській республіці (1918-1939 роки)(Університет «КРОК», 2024) Чернетченко, О.М.; Гребеник, В.ІУ статті досліджено правове регулювання соціального захисту незахищених груп населення у Польській республіці в період з 1918 до 1939 року. Надано загальну характеристику історичним передумовам формування польської системи соціального захисту після відновлення державності, зокрема, розрізненість правового регулювання на тих частинах польських земель, які перебували у складі різних імперій, та необхідність протистояння несприятливим зовнішньополітичним обставинам. Виявлено взаємозв’язок між такими передумовами та особливостями розвитку законодавства. Визначено найважливіші законодавчі акти, які діяли у Польщі протягом відповідного історичного періоду. Розкрито головні особливості польської системи соціального захисту окремих категорій громадян, основні характеристики регулювання соціального страхування на випадок непрацездатності, безробіття, допомоги постраждалим у бойових діях та членам їх сімей. Встановлено тенденцію до поступового розширення сфери застосування страхових механізмів для соціального захисту населення при досягненні похилого віку, спроби польської влади впорядкувати систему урядових інституцій, діяльність яких була спрямована на матеріальне забезпечення соціально вразливих груп. Проведене дослідження дозволило визначити головні переваги та недоліки розвитку польського законодавства у сфері соціального забезпечення та захисту соціальних прав населення. Результати дослідження свідчать про досить високий рівень розвитку законодавства про соціальне забезпечення для окремих груп населення в Польській республіці. Так, серед найважливіших досягнень названо подолання розрізненості механізмів соціального захисту, в результаті чого польська система стала уніфікованою. Другим важливим досягненням стала чітка державна політика щодо законодавчого визнання прав на соціальне забезпечення спочатку найбільш пріоритетних соціальних груп (ветерани бойових дій, працівники, які тимчасово втратили працездатність в результаті хвороби) з подальшим розширенням соціальних гарантій для осіб похилого віку та безробітних. Разом з цим, польське соціальне законодавство не було ідеальним, про що свідчать певні недоліки як при його формуванні, так і при фактичній реалізації. Зокрема, право на соціальне забезпечення не було доступним для жителів сільської місцевості, а деякі норми мали дискримінаційний характер щодо робітників. З іншого боку, недостатня координація та ефективність роботи урядових інституцій дуже часто призводили до виконання соціальних функцій благодійними чи релігійними організаціями.Документ Праволюдинний зміст сучасної цифрової стратегії Європейського Союзу(Вищий навчальний заклад «Університет імені Альфреда Нобеля», 2022) Бочарова, Н.В.; Биков, О.М.; Биков, Олександр МиколайовичСтаття присвячена дослідженню процесу вироблення у ЄС методологічних підходів до правового регулювання у сфері інформації та інформатизації з урахуванням забезпечення прав людини в умовах інформаційного суспільства і визначенням векторів демократичного розвитку. У центрі уваги – зміст новітнього документу у цій сфері Європейської декларації про цифрові права та принципи, підписаній керівництвом Євросоюзу у грудні 2022 р. На підставі аналізу «оцифрованої» законодавчої бази ЄС з’ясовано, що у якості основоположної проводиться ідея збалансування технологічного розвитку з повагою до етичних принципів і заохоченням прав людини. Вже з початком розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій вихідною методологічною настановою для керівництва ЄС стала теза, що у центрі суспільних перетворень, які супроводжують побудову інформаційного суспільства, поставлена людина, її потреби і інтереси. Праволюдинний підхід до процесів цифровізації був продемонстрований у низці документів так званого європейського цифрового порядку денного. Концептуальні засади загального підходу до побудови правової бази інформаційного суспільства у ЄС включають три напрямки дій: 1) технології, які працюють для людей, 2) справедливу та конкурентоспроможну цифрову економіку, 3) відкрите, демократичне та стійке суспільство. У межах третього напрямку визначено: він має на меті гарантувати, що цінності та етичні правила ЄС застосовуються як в онлайн-цифровій сфері, так як і офлайн. Сформований у ЄС людиноцентристський підхід має бути врахований в Україні на шляху євроінтеграції при створенні національного законодавства щодо правового регулювання інтернет-середовища і вироблення соціальної політики в умовах панування інформаційних технологійДокумент Велика французька революція у поглядах Кирила Трильовського(Юридичний факультет Запорізького національного університету, 2023) Биков, О.М.; Биков, Олександр МиколайовичУ статті аналізуються погляди Кирила Трильовського на особливості французького державотворення в контексті революційних подій кінця ХVIII століття. Зазначається, що досвід боротьби французького народу за свою державність та незалежність неодноразово викли кав науковий інтерес ученого. Підсумками його наукових пошуків стала монографія «Про велику французьку революцію», де підніма ються важливі питання боротьби місцевого населення за свої права і свободи, відображено важливі чинники, що призвели до революції, досліджено її хід, специфіку та наслідки. Зауважується, що важливе місце при відображенні зазначеної тематики займає питання право вого становища селянського населення, яке неодноразово страждало від сваволі місцевих чиновників та ставало об’єктом численних зловживань з боку заможних верств населення. Наголошується, що К. Трильовський глибоко проаналізував причини революції, серед яких він виокремлював глибоку централізаторську монархічну систему управління. Аналізуючи внутрішні і зовнішні фактори революції дослідник наголосив на проблемі недопущення нижчих верств суспільства до участі в управлінні державними справами. Такий стан речей привів до того, що представники пригнічених верств населення разом із окремими представниками шляхетського стану вимагали прийняття Конституції, де було б передбачено повноваження усіх станів. Зазначається, що революційні події призвели до захоплення Бастилії, яка являла собою неприступну до того часу фортецею і призначалася переважно для політичних в’язнів. Дослідник вважав, що такі події дозволили підняти на широкий суспільний загал насущні проблеми незаможних верств французького суспільства та знамену вали початок їх боротьби за свої права і свободи. Відзначено, що у ході революційних подій було прийнято «Декларацію прав людини і громадянина», яка на довгий час стала основою для прийняття цілого ряду конституційних актів. Наголошується на ролі тогочасних мислителів у створенні ідеологічних основ революційної боротьби. Їх публічні заклики стосовно захисту прав і свобод населення були схвально сприйняті у суспільстві і втілені у боротьбі простого народу з офіційною владою. Згодом ця боротьба дала свої результати і при звела до повалення монархічного ладу та становлення демократичних основ управління країною. Акцентується на поглядах К. Трильов ського щодо важливості запровадження позитивного досвіду боротьби французького народу за свою державу у процесі національно-визвольних змагань українського народу за свою свободу і самостійністьДокумент Особливості регулювання трансплантації органів: правовий аспект(Університет «КРОК», 2020) Корольова, Вікторія; Ященко, Юлія; Корольова, Вікторія ВікторівнаУ статті авторами розглянуто основні положення щодо забезпечення права людини і громадянина на трансплантацію органів. Розглянуто стан законодавчого регулювання трансплантаціі органів. Досліджено поняття “живий та померлий донор” та окремі групи кримінально карних діянь щодо трансплантації органів. Звернено увагу на те, що формування й розробка заходів запобігання та протидії злочинам, пов’язаним із незаконною трансплантацією, не можлива без аналізу основних детермінант злочинності у сфері трансплантації анатомічних матеріалів людини, оскільки вона є сферою суто медичної діяльності. Проте, неможливо обійти й проблеми правового регулювання. Варто зауважити, що актуальність і своєчасність даної проблематики полягає в тому, що в наш час трансплантація органів є найбільш ефективним способом лікування певних захворювань на їх кінцевій стадії, таких як ниркова недостатність, і є єдиним методом лікування у разі порушення функціонування таких органів, як серце, печінка та легені. Тому суспільство усвідомило важливість трансплантації як методу лікування й порятунку людських життів і переходить від надмірної критики до ретельного філософсько-правового аналізу, пошуку оптимального розв’язання проблем, які існують у сфері трансплантології. Але разом з цим усвідомленням зросла і кількість злочинів у цій сфері. Встановлено, що система заходів запобігання та протидії злочинам, пов’язаним з незаконною трансплантацією, являє собою комплекс злагоджених дій щодо визначення причин і умов, які сприяють вчиненню злочину, та відповідні профілактичні заходи щодо їх попередження. На основі дослідження було виокремлено заходи загальносоціального призначення і спеціально-кримінологічні. Здійснено спробу дати порівняльно-правовий аналіз стану дотримання та забезпечення права на трансплантацію людських органів на базі зазначених вище країнДокумент The predicate of "moral law" in the doctrine of humanrights(Університет «КРОК», 2023) Horielova, V.Yu; Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаУ статті роз’яснюється сенс застосування конструкції «предикат морального закону» та обґрунтовується влучність її використання в контексті доктрини прав людини. Досліджено, що у сучасному розвинутому правовому суспільстві на сьогодні взагалі відсутні раціональні шляхи до згоди відносно того, що є моральним. Окрім того, таких шляхів не передбачено з огляду на те, що не існує єдиної концепції встановлення чіткої ієрархії моральних вимог у законі, а сучасні тенденції трансформації моралі в суспільстві породжують нові теоретичні конструкції. Аналіз сучасних національних і іноземних джерел дає можливість стверджувати що новітнє розуміння моралі швидкими темпами починає «прогинатися» під можливостями та зручностями новітніх технологій. З одного боку, позитивним на сьогодні є тенденція до розширення прав людини, а з іншого - викривлення моральних ідей і цінностей які були вироблені протягом існування всього людства. Предикатом закону, можна вважати узагальнену абстрактну чи конкретно-визначену ситуацію, що схематично означена в правовій нормі і відображає осмислення дійсності, окреслює об’єктивні явища та визначає логічні правові відносини. Зрозуміло, що такою «серцевиною» в законі можливі лише моральні постулати. Аналіз рішень Європейського суду з прав людини дає можливість стверджувати, що майже у всіх справах Суд керується предикатом морального закону, який прямо випливає з положень Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Основними моральними предикатам тут виступає низка заборон: заборона вбивства, завдання болю та страждань; заборона рабства, примусової праціта обмеження свобод невинуватої особи; заборона залишати особу в скрутному становищі та небезпеці (що включає медичну допомогу, юридичну, соціальну тощо); заборона втручання до особистого життя особи (приватного, сімейного, житла, кореспонденції тощо); заборона переслідувань за думки, погляди, переконання, вподобання та релігії; заборона дискримінації ; заборона зловживання правами. Предикат морального закону зводиться до наступного: мета будь-якого закону - забезпечення справедливості, яка знаходиться в лоні моралі; закон не може ігнорувати мораль, аморальні положення закону не можуть вважатися дійсними; неузгодженості та протиріччя в праві повинні вирішуватися за рахунок моралі.Документ Зіставлення понять "моральність", "толерантність" та "терпимість" в якості правових категорій(Університет «КРОК», 2023) Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаУ статті окреслені наявні підходи до розуміння таких понять як толерантність, терпимість та моральність. Виявлені основні ознаки категорій «толерантність» та «терпимість». Проведено зіставлення цих понять з правової позиції. Виявлено, що сенс категорій «толерантність» та «терпимість» зводиться до однакової мети їх застосування, а саме: безконфліктного існування людини у соціумі та цивілізованого вирішення питань. Ці два терміни використовуються одночасно у міжнародних правових актах. Разом з тим, поняття «толерантність» наділено більш змістовною складовою. Наголошено, що категорія «толерантність» є іноземним інструментом для реалізації ідеї терпеливого, поблажливого ставлення до людини з метою укріплення проголошених прав людини, направлених на боротьбу з будь-якою дискримінацією та досягнення мирного співіснування людей у соціумі. Встановлено, що категорія «моральність» вміщує в собі толерантність відносин та терпимість людей один до одного. Зауважено, що важливість терміну «моральність» прямо випливає з Конституції України, оскільки неодноразово застосовується в її межах, а також входить до змісту статей національних законів в різних галузях права: цивільного, кримінального, трудового, адміністративного тощо. Адже українська держава наголошує не лише на фізичному та психічному, а й на моральному розвитку дітей. До того ж посягання на «моральність» прямо передбачена розділом XII Кримінального Кодексу України, а відшкодування моральної шкоди прямо передбачено цивільним законодавством. Робиться висновок, що саме категорія «моральність» повинна застосовуватись в межах національного законодавства, адже саме вона виступає в якості правового ідентифікатора доброго та поганого, що передбачає, на відміну від «толерантності», певну позитивну або негативну відповідальністДокумент Роль цифровізації державних послуг в якості гарантії прав людини на взаємодію з державою та взаємну відповідальність в Україні(Університет «КРОК», 2024) Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаСтаттю присвячено дослідженню питання цифровізації у державному секторі, що набуває особливої актуалізації з огляду на останні тенденції (пандемії, кризи, воєнні конфлікти) в усьому світі. Розвиток науково-технічних досягнень з кожним кроком демонструє великий потенціал, ціллю якого має бути добробут населення, безпека та можливість реалізації всіх прав та інтересів людини. Відтак виникає необхідність справедливого балансу інтересів та взаємної відповідальності людини та держави, що також має розглядатися з позиції цифрових технологій. Відповідно до мети дослідження, у статті розглянуто зміст сучасного стану цифровізації державних послуг; визначення ролі цифровізації державних послуг в якості гарантії та забезпечення прав людини на взаємодію з державою та взаємну відповідальність в Україні. Зазначено, що порядок надання адміністративних послуг це не лише ряд цілеспрямованих заходів, які повинні приблизити до ефекту «надання сервісу», що у свою чергу, означає орієнтацію на людину в правовій державі. Побудові моделі правової держави сприяють сучасні технології, які покликані забезпечити полегшення реорганізації з «адміністративно-команд- ної» у «сервісну» державу. Таким чином, цифрові технології в організації надання публічних послуг населенню, націлені сприяти зміні значення людини як реального суб’єкта процесів сервісного спрямування. Зауважено, що метою підвищення якості надання адміністративних послуг в Україні та розширення їх спектру має бути: спрощення в отриманні державних послуг для населення; рівність в можливостях їх отримання; справедливість (не можливості застосування штучних перепон та отримання неправомірних винагород). Разом з тим наголошено на тому, що «зручність і доступність» повинна гарантувати право людини на взаємодію з державними органа- ми та взаємну відповідальність і не стати в кінцевому результаті моделлю «цифрового контролю» людського буття, при якому будуть порушуватися основні права людини та громадянина.Документ Вплив державної політики у сфері захисту прав людини на розвиток демократичної держави(Університет «КРОК», 2024) Биков, О.М.; Лисенко, Я.О.; Биков, Олександр МиколайовичСтаття присвячена дослідженню впливу державної політики у сфері захисту прав людини на розбудову демократичної держави, аналізу формування державної політики та її нормативно-правового закріплення. У процесі пізнання цієї теми також вивчається взаємозв’язок між демократичним устроєм держави та охороною прав людини. Крім того, у статті розглядаються створювані такою політикою способи захисту прав людини та громадянина. У цій праці автори також визначають поняття «державна політика» як специфічну діяльність державної влади з управління та керівництва суспільством, зокрема здійсненням публічної влади та участю населення в управлінні державними справами. У статті детально проаналізовано поняття демократії, яке визначається як «влада народу», та вказано на необхідність формування демократичної держави в Україні, що вимагає гарантування прав людини як основоположного принципу народовладдя. Також підкреслюється, що формування державної політики є ключовим чинником у забезпеченні реалі- зації прав людини та розвитку суспільства. Узагальнюючи, автори відзначають, що вдосконалення класифікації прав людини та державної політики сприяє більш ефективному захисту прав і свобод громадян, сприяє розвитку демократичної держави та формуванню стратегічних напрямків розвитку суспільства. Детально розглядаються механізми судового та адміністративного захисту прав людини, а також важлива роль омбудсмена у забезпеченні додержання прав людини. Так, інститут омбудсмена спрямований на контроль за дотриманням конституційних прав і свобод, а також на захист прав громадян від можливих порушень. Натомість адміністративний механізм захисту прав, який дозволяє громадянам звертатися з скаргами про порушення їхніх прав до вищих органів державної влади або місцевого самоврядування. Особлива увага приділяється конституційним гарантіям прав людини, що зазначено у Конституції України. Крім того, Україна закріплює важливі принципи гарантії прав і свобод людини в своїй Конституції, а також визнає державний контроль і відповідальність за захист цих прав. Таким чином, вдосконалення державної політики у сфері захисту прав людини сприяє не лише ефективному захисту прав громадян, але і розвитку демократичної держави та формуванню стратегічних напрямків розвитку суспільства.