Раціональні та емоційно-психологічні аспекти використання зорових ілюзій у дизайні

Abstract

Метою статті є визначення основних напрямів застосування потенціалу зорових ілюзій та парадоксів у формотворчій практиці дизайну та архітектури. У дослідженні використано: методи пошуку та аналізу інформаційних джерел стосовно питань залучення зорових ілюзій до дизайн-практики; метод аналізу творчих робіт сучасних дизайнерів; метод графічного експериментального моделювання та перевірки властивостей композиції; метод структурного та системного аналізу; метод синтезу результатів дослідження. Зорові ілюзії мають значний реальний та ще не використаний потенціал у художньому формоутворенні. Вони здатні активізувати увагу до об’єкта, орієнтувати споживача на сприйняття бажаних якостей продукції, бути носієм додаткової змістовності. Естетична привабливість зображень з неоднозначною оцінкою, двоїстих зображень, неможливих фігур зумовлює ефективність їх використання у завданнях графічного дизайну та проєктування середовища. Ілюзії, пов’язані зі зміною оцінки форми, дислокації, розміру і маси фігур, деформаційні ефекти можуть бути засобом додаткової інформативності. У даній роботі наведено можливі приклади свідомого застосування зорових ілюзій і парадоксів задля отримання неочікуваних чи дотепних варіантів зразків візуальних комунікацій, трансформації очікуваних видимих якостей представленої продукції, а також посилення художньо-образної виразності. Доводиться свідома раціональність та ефективність використання зорових феноменів, прогнозна перспектива інтеграції з формотворчими засобами, пов’язаними з психофізіологічними особливостями розпізнавання зорових образів. У дослідженні суттєво розширено та систематизовано способи, напрями, прийоми застосування зорових ілюзій і парадоксів у завданнях дизайн-діяльності. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх застосування у практиці дизайну, ознайомлення майбутніх фахівців художньо-творчих галузей під час навчання з основними відомостями щодо залучення ілюзій і парадоксів до проєктної діяльності, а також у подальших дослідженнях мистецтвознавства, архітектури та теорії дизайну.