Першорядні звукові складові як основа образності фільму

Abstract

У статті досліджуються звукові ефекти, атмосферні природні записані шумові фактури, фолі (відновлені в постпродакшн шуми), їх функціональна та емоційна залученість у звуково-шумову картину з позиції ефективності та відтворення художньої дійсності, участі в драматургічному розвитку, технологічні та традиційні концепції в історичному та естетичному контексті звукового дизайну. Мета статті - дослідити звукові ефекти, синхронні шуми, фолі, лейтшуми, їхнє функціонально-монтажне та синхронно-органічне залучення до звуко-шумової картини з позиції ефектності та достовірності, участі в драматургічному розвитку, термінологічних, технологічних та традиційних форм у історичному та естетичному контексті мистецької діяльності. За допомоги індукції, контент-аналізу та аналізу емпіричного досвіду попередників та власного й наявних наукових джерел створюється така ситуація довкола тематики дослідження, за допомоги порівняння, аналогії та абстрагування поєднуються сучасні тенденції для систематизації, узагальнення та прогнозування їхнього вдалого використання. Застосований новий погляд на термінологію і творчість як процес і певний механізм з внутрішньою логікою, що можливо дослідити, проаналізувати і запропонувати його вектор розвитку в трьох напрямках. Звукові ефекти та лейтмотиви тісно пов’язані з образністю та драматургією, а також представляють собою певний еволюційний елемент, до якого в минулому та в сучасному фільмі абсолютно різне ставлення. У статті я виділила музичну композиційність звукових ефектів (що не є музикою в прямому сенсі цього слова), зібрала основні задачі фолі на основі інтерв’ю майстрів цього напряму звукорежисури, проаналізувала феномен численного використання деяких звукових ефектів в кінотворах, шлях успішного створення оригінальних та автентичних (реалістичних) звукових ефектів, використання їх як лейтшумів. Застосувала сформульовані раніше три методи творення образності як вектори розвитку: субтрактивний, адитивний та інтеграційний. Особливу увагу було приділено механізмам творення образів-символів, поєднання елементів у систему. Викладено практичний погляд на осмислення жанрово-стилістичних та культурологічних особливостей, напрямку розвитку кінообразності загалом і звуку зокрема до синтезу з новими мистецькими медіа та інтерактивності з глядачем, психофізіологічний аспект синтезу звукозорової образності та розділення звукових компонентів на першорядні та тло.