Колаж в дизайні. Інструмент чи форма професійного мислення?

Abstract

Метою дослідження є аналіз ефективності традиційного та цифрового колажу в структурі дизайн-діяльності, виявлення їх основних формотворчих властивостей, встановлення пріоритетів використання та специфічних завдань у передачі як об’єктивних, так і образно емоційних властивостей зображуваного об’єкта. Методологія. В дослідженні використано вивчення дотичних до теми інформаційних джерел, критичний аналіз практик застосування новітніх засобів візуалізації творчих проєктів; огляд портфоліо сучасних дизайнерів та художників комп’ютерної графіки; структурний та системний аналіз; синтез існуючих відомостей та новітніх результатів дослідження. Результати. Недостатня вивченість колажу як засобу проєктної графіки актуалізує дослідження, пов’язані із виявленням типологічних, функціональних, композиційних, стильових та структурних його особливостей. Історія становлення та розвитку колажу дає змогу стверджувати, що колаж – не лише особлива мистецька техніка, а і революційний спосіб мислення на етапі переходу до нових художніх форм початку ХХ століття. Подальша трансформація колажу відбулась у низку технік, які прогресували, активно використовуючись в епоху постмодернізму. В результаті аналізу сучасної формотворчої практики виявлено досить широкий діапазон застосування колажу в усіх видах художньо-проєктної діяльності на етапах передпроєктних розвідок, в процесі творчої роботи та синтезу ідей, презентації результатів проєктування. Встановлено, що колаж та його різновиди цілком правомірно можна вважати інструментом практичної реалізації проєктного задуму, засобом генерування творчих знахідок та стимуляції пошукових процесів, а також однією з форм професійного міркування на рівні опрацювання ідеї. Наукова новизна. У дослідженні виявлено пріоритети та основні стратегічні напрями доцільності і ефективності використання традиційного та цифрового колажу в художньо проєктній діяльності. Практична значущість одержаних результатів полягає в можливості застосування їх у практиці дизайну, навчальному процесі підготовки фахівців художньо-творчих галузей, а також подальших дослідженнях мистецтвознавства, культурології, архітектури та дизайну.