Кафедра туризму
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3227
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Аналіз стану інноваційного розвитку авіабудівних підприємств України(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет»., 2020) Карюк, В.І.; Карюк, Вікторія ІванівнаУ статті визначено сутність та основні підходи до поняття «інновація», сформовано авторське поняття інноваційного розвитку підприємства; у процесі дослідження специфіки функціонування авіапромислового сектору України розглянуто і проаналізовано складові інноваційного розвитку авіабудівного підприємства, визначено основні негативні тенденції, що характеризують стан інноваційного розвитку підприємств авіабудівної промисловості України, спричинені кризовими явищами в економіці та виникненням проблеми імпортозаміщення; проаналізовано динаміку розвитку підприємств, що займаються виробництвом повітряних і космічних літальних апаратів та супутнього устаткування, та, зокрема тих, що є інноваційними, на основі чого зроблено висновок, що рівень розвитку інноваційної сфери у вітчизняній авіапромисловій галузі є досить низьким та має спадну тенденцію, що підтверджується низьким рівнем впровадження технологічних інновацій та зменшенням кількості авіабудівних підприємств, які займаються інноваційною діяльністю; встановлено, що інноваційний розвиток підприємств вітчизняної авіабудівної галузі відбувається наразі екстенсивним шляхом, оскільки нарощення інноваційних показників здійснюється більш ніж на 80% за рахунок придбання машин, обладнання та програмного забезпечення у сторонніх організацій при незмінному рівні існуючої технічної основи виробництва та майже за відсутності власних наукових досліджень і розробок; запропоновано систему заходів, що в сукупності з державною підтримкою та з іншими факторами зовнішнього і внутрішнього середовища підприємств, мають бути спрямовані на формування оновленої парадигми розвитку інноваційної діяльності авіапромислової галузі УкраїниДокумент Перспективи розвитку України на сучасних світових електронних ринках(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2021) Карюк, В.І.; Карюк, Вікторія ІванівнаЗа результатами дослідження проведено аналіз сучасних форм електронної торгівлі в Україні, на основі якого визначено найпопулярніших електронних торговців на вітчизняному ринку та їх бізнес-моделі. Побудовано економетричну модель прогнозування обсягів Інтернет-торгівлі в Україні, яка має високий показник коефіцієнту детермінації і адекватна за критерієм Фішера, що дозволяє приймати до уваги її прогнози на 2021-2023 роки та вказує на те, що якщо виявлена тенденція буде й надалі підтверджуватися, то в Україні виникнуть можливості здійснити прорив у цьому напрямі. У результаті проведення SWOT-аналізу визначено, що розвиток торгівлі через всесвітню мережу Інтернет в Україні має суттєві недоліки та загрози, проте є одним з найперспективніших видів бізнесу в майбутньому. Встановлено роль та позитивний вплив вітчизняних маркетплейсів на розвиток E-commerсe в різних сегментах економіки. Визначено, що на позитивну тенденцію зростання електронної комерції вплинули карантинні обмеження у зв’язку з пандемією COVID-19, оскільки необхідність самоізоляції та соціального дистанціювання, тимчасове припинення діяльності офлайн-магазинів непродовольчих товарів та закладів у різних сферах послуг (розважальні центри, заклади громадського харчування) на підставі вимог уряду, мало результатом не лише збільшення популярності уже наявних маркетплейсів та соціальних мереж, а й змусило багатьох ритейлерів поряд з традиційними точками продажу започатковувати або розвивати наявні онлайн-магазини. Виходячи з проведеного аналіу основних тенденцій розвитку сфери електронної торгівлі в Україні, сформовано довгострокові перспективи для суб’єктів електронної торгівліДокумент Аналіз факторів впливу на рівень безробіття в Україні та сучасних умов(Університет «КРОК», 2018) Карюк, В.І.; Білокур, Г.М.; Карюк, Вікторія ІванівнаЗа сучасних умов інтеграції Української економіки до Європейського Союзу, коли одним із ключових напрямів орієнтації глобальної політики держави є досягнення високого рівня зайнятості населення, вагомою перешкодою постає зростання рівня безробіття в країні. Встановлено, що за останні роки в Україні спостерігається тенденція погіршення економічного становища ринку праці, зростання безробіття, зменшення населення працездатного віку, зростання рівня інфляції, зменшення обсягів допомоги по безробіттю, при цьому слабо керовані процеси євроінтеграції ще більше впливають на підвищення рівня безробіття, що обумовлює собою деградацію трудового потенціалу країни. За результатами аналізу тенденцій, що склалися на ринку праці України за останні роки, відповідно до показників зайнятості населення та рівня безробіття, визначено, причини, що формують високий рівень безробіття в Україні. На основі статистичних даних проаналізовано динаміку рівня безробіття в Україні за причинами незайнятості населення за останні роки та визначено негативні наслідки високого рівня безробіття в країні. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу визначено фактори, які за сучасних умов мають найбільший вплив на рівень безробіття, до них належать: індекс інфляції, індекс реальної заробітної плати, частка пенсіонерів, частка студентів денної форми навчання, відношення кількості безробітних чоловіків до загальної кількості безробітних. Запропоновано шляхи підвищення рівня зайнятості населення України, основними з яких є: посилення дій з боку державного апарату управління щодо підготовки робочої сили до новітніх умов праці; виведення з тіні малого підприємництва; орієнтація держави на підвищення знань, вмінь, навичок, компетентності підростаючого працездатного населення; cтимулювання реєстрації безробітних у державних центрах зайнятості шляхом збільшення обсягів виплат допомоги по безробіттю, надання широкого спектру послуг з навчання, пошуку місця роботи відповідно фаху та попередньої займаної посади; орієнтація державної економіки на створення та «повернення до життя» робітничих спеціальностей в різних сферах зайнятості країни; удосконалення системи охорони праці тощо.Документ Компетентністний підхід до управління розвитком кадрового потенціалу підприємства(Університет «КРОК», 2018) Карюк, В.І.; Карюк, Вікторія ІванівнаНа основі детального вивчення поглядів різних вчених на поняття компетентності, проаналізовано та розмежовано основні складові у структурі компетентності відповідно до різних підходів, та визначено, що організація процесу навчання на основі компетентністного підходу зосереджується на тому, що персонал в результаті навчання зможе вміти робити, а не на тому, чого працівники мають навчатися. Виділено основні принципи компетентнісного підходу, до яких відносяться: навчання для життя, успішної соціалізації в суспільстві; самостійність планування працівником своїх результатів й удосконалення їх у процесі постійної самооцінки; власна мотивація та відповідальність за результат; матрична система управління, делегування повноважень, свобода у виборі засобів набуття працівниками компетенцій. Визначено основні функції компетентнісного підходу в навчанні та перепідготовці персоналу підприємства: операціональна, діяльнісно-технологічна, виховна, діагностична. Запропоновано та проаналізовано показники розвитку кадрового потенціалу підприємства відповідно до двох груп: професійне навчання (частка працівників, які пройшли професійне навчання в протягом періоду; частка годин, затрачених на професійне навчання, у загальному балансі часу фірми; рівень засвоєння нових знань і навичок; величина витрат на професійне навчання у загальному обсязі витрат підприємства) та кваліфікаційне просування (питома вага працівників, що підвищили розряд у звітному році, в загальній чисельності персоналу на кінець року; частка працівників, що оволоділа новими спеціальностями у звітному році, у загальній чисельності персоналу на кінець року; питома вага керівників, які підвищили кваліфікацію в звітному році в їх чисельності на кінець року; коефіцієнт внутрішньої мобільності). Визначено соціальні результати від упровадження компетентнісного підходу при навчанні та перепідготовці персоналу, до яких належать: ступінь застосування набутих знань та вмінь у процесі трудової діяльності; успішність навчання працівників за програмою підготовки; рівень розвитку трудової кар‘єри працівника; здатність працівника засвоювати нові знання, уміння та навички; зниження опору нововведенням; рівень задоволеності керівництва якістю навчання працівника; рівень відчуття працівником стабільності та впевненості в майбутньому; рівень задоволеності працівника результатами підвищення кваліфікації.